Тернопіль дихає "Монастирською пралею"

У Тернопільській обласній науковій універсальній бібліотеці (ОНУБ) усе ширших обертів набирає процес із книжкового поповнення фонду за рахунок надходження нових творів, які дарують своїм майбутнім читачам місцеві автори. Хід безпомилковий: привертається увага, завдяки популярному сайту бібліотеки, до нових літературних новинок регіону. Навіть невідомі краснописці враз стають серед авторитетів, книги яких розшукують.

Не так давно ОУНБ отримала багатий читацький подарунок від відомого тернопільського шанувальника літературної творчості Антона Гловацького. Він передав до читацького фонду обласної бібліотеки аж дев’ять (!) творів нового роману «Монастирська праля», авторства відомого київського журналіста і письменника Олександра Горобця.

Твір цей яскрава літературна сторінка нинішнього творчого року. Той, хто заглибиться до оригінального штибу чтива цього автора, пізнає багато незрівнянних сторінок, які дихнуть на читача мовною класикою Івана Семеновича Нечуя-Левицького, Панаса Мирного, Михайла Стельмаха, Василя Земляка.

«Монастирська праля» це щире і самобутнє плетиво світлих та автентичних образів, які утворили свою цивілізацію життя подолян ще починаючи з часів Трансністрії – дивного і напів дикунського творіння румунських загарбників, поплічників німецьких фашистів, які окупували міжріччя Південного Бугу і Дністра, від річечки Ров і аж до Тирасполя, Одеси. Читаючи роман ви відкриєте багато цікавого і незнаного досі з життя краю, який вкрай мало описаний у літературі. Неодмінно зострінитесь із фактично головною героїнею роману – Мартою Загривою. Дівчиною, яка велетенськими зусиллями батька, колишнього підпільника, редактора районної газети була «влаштована» на навчання до найзаповітнішого вузу у Москві, супер козирного факультету журналістики.

Батько сам того не помічаючи виплекав із дочки супер гордячку, котра вважала, що рівних їй людей не буває. Гординя затьмарила їй усе єство. Дома вона ніколи не бралася й за холодну воду, не допомагала батькам. Усі місцеві хлопці для неї були недоумками і мішурою. В тому числі навіть столичні. Її вабило лише заморське життя. А то був час, коли в тодішній державі існувало правило: з іноземцями ніяких знайомств, тим паче шлюбів. А як бути, коли гріх грозової ночі стає все більш виднішим на зовнішньому вигляді дівчини?

Життя повернулося таким дивним трибом, що тут навіть важко одразу визначити, хто чиї гріхи спокутує. Але те, що гординя є перший земний гріх, кожен зрозуміє, ознайомившись із окремими розділами роману. Рятуючись від караючого меча справедливості Марта Загрива пробує накласти на себе руки. Але Всевишньому молода жінка з двійком дітей потрібне іще на землі. Напевне, що це саме він її рятує від необачності. Засилаючи в образі пралі до монастиря, який утворився з руїн давньої обителі під вікнами її квартири.

Це був особливий виховний момент: під проводом матінки монахині Меланії ще вчора Марта, яка гидувала усе довкруги себе і всіх взялася в монастирі за найбруднішу роботу колективної прачки.

ДО РЕЧІ,

Книга Олександра Горобця «Монастирська праля» є практично в усіх обласних науово універсальних бібліотеках. Запитуйте, читайте…

Василь Окіпний.