Росіянці, люди з дияволом у голові, знову своїми карколомними, безсердечними подіями заполонили перші шпальти всіх світових агентств, як завжди з непереквітною безглуздістю і чортівнею. Вони знищили сподівання багатьох своїх людей, котрі покладали надію на політичну зірку, свого яскравого співмешканця Олексія Навального. Живого, розумного, активного і сміливого політика, котрий відважно змагався за політичну волю, свободу слова і демократію в демонічній Росії. Котрий відчайдушно і вміло боровся проти диктатури путінізму. Росіянці по-дикунськи знущалися з нього, ув’язнивши за вигаданими звинуваченнями на десятки і десятки років новітньої московської каторги, заславши 46-літнього політика відбувати покарання аж за Полярний круг, практично не випускаючи з штрафного карцеру, де вижити практично неможливо.
Вони вбили його насамперед за те, що він був напів українець. Батько Олексія Навального, Анатолій Ванович, 1947 року народження, знайшовся і виріс за шістсот метрів від того місця, де нині стоїть зруйнований блок Чорнобильської атомної електростанції: там вросла в землю їхня скромна родинна хатина, звернена маленькими вікнами до сонця. Він пас свиней і гусей у тих лопухах над якими зійшла згодом віща пророками ‘’зоря полинь’’. Пан Анатолій закінчив військове училище і виїхав до Москви.
З-під Чорнобильського реактора Навальні переселилися до села Нове Залісся, під Київ. В цьому населеному пункті і по нині мешкає багато Навальних. Всі - далекі і ближня рідня. Сюди часто навідувався Олексій. Хлопчаком усе літо проводив у бабусі. Вільно спілкувався мовою рідні. Виріс по-українськи свободолюбним, чесним, відважним. Можливо, дещо по-московськи, бо виховувався саме у білокам’яній, егоцентричним. Але таким, який уміє запалити людей на боротьбу за справедливість. Ненависником корумпованості і казнокрадства. Олексій був блискучим оратором і журналістом-розслідувачем. Він вивертав навиворіт усі потаємні кишені урядових держиморд, путлєра, його поплічника медведєва перш-на-перш. Можливо, ще дещо не до ріс до таких непростих для рашівців понять як Крим, Майдан, Бандера, але то наживне і воно б з часом вляглося на дні широких понять толкового і неординарного політика.
Ці убивці жорстоко ненавиділи Навального і жахливо боялися його.
І що з того? - скажете ви. Скрутили в баранячий ріг і замордували. На жаль, гірка правда. Але винні в усьому всі. Практично весь світ.
Ось днями цей винятковий убивця путлєр сів перед телекамерою якогось заокеанського недоумка і почав хвалитися, який він крутий бандит з великої дороги. Заявляти по те, що понад усе шкодує за тим, що масове вбивство українців на їх окупованій землі не розпочав раніше (тому, мабуть, що вже відчуває упадок сил та близьку свою погибель, скотиняка). І що?
Телефонує мені знайомий і каже:
-Дві години просидів перед путіним? А ти, - запитує, - слухав?
-Я що з глузду з’їхав, - відповідаю, щоб упиватися дурнею придурків, які вихваляють Гітлера…
Чую, читаю: і той слухав, і інший, третій навіть виписки з того інтерв’ю робив, як колись з промов товариша Брежнєва, заледве на пам’ять не вивчав. Світ здурів, поїхав розумом. Найдивніше, що й Америка цього ідіота слухала.
Мені чомусь здається, що навіть тоді коли сам путлєр особисто, персонально піде намащувати дверні ручки смертоносним ‘’Новичком’’ дверні ручки Білого дому у Вашингтоні, навіть тоді, коли його упіймають його на місці злочину, американські політики почнуть виправдовувати його, закликати не притягати до кримінальної відповідальності. Так усе далеко зайшло у цьому дивному світі.
***
Далі маловіри можуть не читати, бо тут скажу про особисте, чуттєве.
Як усі українці, патріоти своєї Вітчизни, прагну Перемоги. І відчайдушно шукаю в новинних стрічках бодай натяку на це. Навіть став заглядати на Ютюб-канали екстрасенсів. А що віщують вони? Зізнаюся, серед усіх мені найбільше подобаються чіткі і конкретні прогнози пані Ольги Стогнушенко. Цього року примітив, вона уже до десятка разів у своїх виступах говорила: ‘’У дикунській росії рух до розвалу імперії і оновлення краю почнеться, коли помре якась особлива людина… що потрясе всіх.’’
А, можливо, це й є той особливий випадок?
Олександр Горобець, письменник..
Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.
Сокровенне. Я давно-давно, ледве не все доросле, свідоме своє життя чекав цього дня. Бо не буває ж таке: зналися люди, симпатизували одне одному, розвело їх життя — і назавжди. Якщо ми, слава Богу, і живі, і здорові! Сучасне, як я вважаю фото пані Тама...
Відверто. Ось і все, можна впевнено вважати 30 березня 2024 року в Україні завершилася ера газетно-паперового буму. Коли газетою, її публікацією, можна було, як недвозначно казали, вбити і людину, і муху. Саме цієї березневої суботи завершився випуск ...
