Школа політології Галини Зеленько

Люди нової формації

Політика це той смаковитий і всякчас повабний казан, де завжди апетитно й наваристо пахтіє, до якого стримлять, з якого черпають сили і натхнення всі. Хоча дуже багато панянок і паничів зверхньо кажуть: я, мовляв, політикою не цікавлюся. Не лукавте, друзі. Ви завжди по вітру перемін чітко тримаєте носа. От тільки зізнатися в цьому навіть самі перед собою не вмієте.

А ось є люди, котрі все життя професійно займаються цим — політикою. І не просто словоблуддям з трибун, не з метою заробити більше балів для своєї партії, руху, для зміцнення власного іміджу. А щоб допомогти громадянам краще розпізнати, хто є хто в сучасному політичному бомонді, хто є чесний і правдивий, а хто в лушпинні брехні будує райдужні замки, закликаючи йти за ними, орієнтуватися лише на їхні гасла. Як, до прикладу, рух медведчука, що завжди і у всьому прагнув одного — здачі інтересів України проклятим оркам.
Політологи — особлива каста української еліти. Люди просвітлені, високограмотні, здебільшого чесні і правдиві. Якщо хочете лицезріти і мати за зразок таку примітну людину — сміливо орієнтуйтесь на таку милу й чарівну пані, як професор політології Галина Іванівна Зеленько. Вона неперевершений, скажу вам, майстер політичного коментаря, митець висловитись влучно, так, щоб словам було тісно, а думці широко й привільно, так, аби кожен читач, слухач, глядач зрозумів, що уявляє собою предмет її конкретного дослідження. Вона без перебільшення — фахівець дотепності і оригінальності у розставлянні крапок над «і».
Недарма рік тому до неї прийшло справжнє визнання — вчені обрали її членом-кореспондентом Національної Академії наук України. Як на моє приватне переконання, це довіра не лише особисто до Галини Іванівни, а насамперед до справи, якою вона займається. Я б сказав, що корифеї нашої науки тим самим визнали, що політологія є наріжним каменем світобудови нашого суспільства. І це справді надзвичайно важливо…

Тривалий час спостерігаючи за публічними виступами пані Зеленько, мимоволі помічаю, як і далі міцнішає голос неформального лідера політичної думки в Україні, як вона вміло й доречно для своїх коментарів, зауваг, приміток добирає аргументи, доводи, резони. Адже ж у неї не безвідповідальні виступи-нашіптування різних там дрестовичів — безпорадних і непутьових радників-зрадників. Гадина Іванівна знає ціну кожного слова і вміло користується їм. Є чому повчитися в неї кожному, хто мріє про папаху некоронованого Сократа чи Платона.

А загалом мені здається, що слова як діти, вони більше слухаються жінок. Насамперед, таких, у житті доречних і вродливо примітних, як мила пані Галина Зеленько.

Я ці рядки нині пишу тому, що якраз посеред осені, 5 жовтня, у Галини Іванівни Зеленько День народження. Знайшлася вона ось такої ж золотистої днини у селищі Боровій поблизу Фастова на Київщині. Виросла і з золотою медаллю закінчила середню школу у маленькому селі Фастівець, що у тому ж затишному і багатому на щирих людей краю при Південно-Західній чугунці, як у простолюдді величають залізницю з її аж начебто запашними станціями: Півні, Корчі, Мотовилівка, Сорочий Брід. Тут сповна почерпнула доброти і людяності, своїми заслугами вже навіки прославила і своїх вчителів і школу, і сільську громаду. Серед осередку якої й по нині мешкає її неперевершеної доброти мати.
Зичу відомій учені-політологу добра і щастя в день її НОВОЛІТТЯ — В ЖОВТНЕВІ МИЛІ ДНІ ПІД НЕБОМ СИНЬООКИМ! Нехай лише множаться ваші творчі успіхи благоліпна, Галино Іванівно!
НА ФОТО: Пані Галина Зеленько, доктор політології, професор політології, член-кореспондент Національної Академії наук України в галузі політології.
Фото з мережі Інтернету. Дякую невідомому артмайстру знімка.

Олександр Горобець, письменник.

Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.

Інші публікації автора

Сигнал з Америки через пів століття

понеділок, 15 квітень 2024, 17:03

Сокровенне. Я давно-давно, ледве не все доросле, свідоме своє життя чекав цього дня. Бо не буває ж таке: зналися люди, симпатизували одне одному, розвело їх життя — і назавжди. Якщо ми, слава Богу, і живі, і здорові! Сучасне, як я вважаю фото пані Тама...

Кінець жлобству за державний кошт

вівторок, 9 квітень 2024, 7:45

Відверто. Ось і все, можна впевнено вважати 30 березня 2024 року в Україні завершилася ера газетно-паперового буму. Коли газетою, її публікацією, можна було, як недвозначно казали, вбити і людину, і муху. Саме цієї березневої суботи завершився випуск ...