Пробачте, діду Чикаленку...

Я до того веду, що рівно опівночі, із закінченням доби 30 вересня цього року, завершилося голосування на сайті Київської міської державної адміністрації з приводу перейменування скверу імені сталінського льотчика Валерія Чкалова на святе, як на мене, ймення українського патріота, незрівнянно-показового мецената пори початку двадцятого століття, відомого письменника і публіциста Євгена Чикаленка. І ось з’явився остаточний результат. За Чикаленка подано 173 голоси, за Чкалова – 500…

До цього голосування я підготував і опублікував на трьох сайтах одразу, щоб узяти числом тих, хто може прочитати мій пост, у тому числі і в соціальній мережі Фейсбук, три нові статті про Євгена Харламповича, розповідаючи про внесок колишнього удатного українського поміщика, який мав чимало дворового майна, землі, живності, садів, пасік і фільварків та гаїв і ставків, озер, і все те, з дозволу сказати, поміняв на розвиток української мови, літератури в нашому житті, на запуск першої в Україні щоденної нашої рідномовної газети «Рада», на матеріальну допомогу українським літераторам і композиторам, культурним митцям. Усе що мав віддав людям. Фактично добровільно ставши вигнанцем в еміграцію і безхатченком у Європі. Щоб жила і розвивалася Україна українська. Щоб множився осередок українських патріотів.

Тільки що ж, коли через 105 – 110 років після його безмежної добропорядності і безберегого меценатства на світ наплодилося не мільйони вдячних предкам щирих українців, а Бог зна, що за манкурто подібних людей, котрі готові і далі терпіти безмежні приниження з боку московитів, і далі їм поклонятися. Возвеличувати подвиги їхніх безчільних та кривавих вождів і не зрозумілих ватних чкалових. Я до хрипоти в комп’ютерному голосі кричав до всіх. Звертався до всього нашого суспільства, і почули той заклик, обізвалися, їй-право, і сміх, і гріх, - тільки 172 особи! Якесь безумство. Ви глухі, чи вже зовсім з глузду з’їхали, люди?

Байдужість. Апатія, Безпринципність роз’їдають наше суспільство. Але й не тільки це.

У цієї поразки є й інший виразний бік підсумкового результату. Зверніть увагу. Рівно за дві доби до кінцевого строку голосування наші суперники мали втричі менший показник, і можна було вже навіть подумати, що Чикаленко цього разу, мабуть, таки, переміг. При таких темпах збору голосів, в середньому до десятка-півтора голосів за добу, що відбувалося весь, при чому тільки на нашій стороні впродовж вересня, максимум, одразу надати стільки потрібних для майбутньої перемоги голосів, виглядало нереальним. Але бувають же й чуда і в наш пісний час, і, впродовж двох останніх ночей цифри показників волевиявлення на сайти КМДА так незрозуміло зрозуміло, як та чому, срімко поповзли вгору, що можна було подумати про дію чарівної палички десь за кулісами. Звертаю вашу увагу, пані й панове, що саме в дві останні темні осінні ночі перед 30-им вересня приріст голосів за сталінського гультіпая складав майже по двісті голосів щоразу. Безмежний рекорд сайту, якесь диво дивнеє...

Як могло статися таке при технології, яку запроваджено на сайті? Ось, приміром, ви вирішили проголосувати, незалежного від того, яку саме поставити відмітку, - «так» чи «ні» у запитальнику. Реєструєтесь, відправляєте свої дані адміністратору сайту. Їх десь, буцімто, перевірять (як, де саме і за допомогою чого, зовсім невідомо), і тільки за якийсь час – за доби три – тиждень, як мінімум, ви отримуєте відповідь, що вас, власне, допустили до голосування. Себто, що ви є не автомат, до прикладу, і маєте повне право, зробити свій вибір.

Така запроваджена на сайті КМДА технологія, принаймні, застосована для відбору наших 172-ьох виборщиків. Вони пройшли крізь це дивне індивідуальне, суто осібне сито. Хоча я вже давно пишу, підкреслюю, що застосування права, коли адміністратор сайту на свій суб’єктивний хлопський розум своїми руками прощупує кожного, хто реєструється, для відповіді на питання – цей допускається до голосування, а цей ні, - повний абсурд. Тут має бути, або машинний, без застосування людського розуму, відбір, або немає існувати взагалі ніякого шлагбауму, типу – хто самостійно зареєструвався, той і голосує. Кожне ж доторкання до даних виборщика з правом пропустити до його виборних кнопок є кричуща корупційна складова, насамперед, з боку адміністраторів сайту.

Тепер про пів тисячі голосів за «сталінського сокола». Ви не знаєте, звідкіля вони взялися? А я здогадуюсь. Це або цілеспрямовані хакерські дії співробітників ФСБ Росії, або ще що страшніше – липові, фальшиві голоси зрадника/ів, напевне, працівника/ів електронної служби Київської міськдержадміністрації, котрий/і явно за кошти кремлівських роботодавців підкрутив/ли дані голосування до повної і остаточної перемоги совків впродовж двох останніх ночей перед 1 жовтня. З зупинкою «підкрутки» на красивій цифрі 500. Мовляв, щоб більше, хохли і не задиралися.

Я й минуло разу, коли Чикаленко тиснув і тиснув свого суперника, тульського графа Льва Толстого, і вже наближався навіть до того, аби на його честь перейменували у столиці України площу та вулицю московита, а потім зненацька на фініші було вчинено, подібний, як і тепер, незрозумілий, ніким і нічим не вмотивований ривок у подачі голосів за мордорського богохульника, якого свого часу на Московщині відключили від церкви. Я ще тоді, уважно вивчивши результати голосування погодинно, прийшов до чіткого й однозначного, переконливого висновку - це комп’ютерна підробка! Вона мала чітке і конкретне завдання – похоронити в змаганні ім’я українського патріота.

Але, зрозумілого, пояснення тієї, як і теперішньої перемоги рашівців так ніхто й не зробив. Ми тільки облизалися і безвольно розвели руками. Мовляв, така воля Божа. Хоча тут уже явно очевидно: такого різкого ривка в подачі голосів з боку наших суперників фізично не могло бути, без осібного втручання до результатів голосування наших ворогів. Хто й коли їх стільки зареєстрував рашівських прихильників? Невже по двісті осіб у ніч проти другого місяці осені? Адже, точно знаємо, що відбір був не автоматичний, а індивідуальний, людськими руками і розумом. Хто ж та особа, котра 29 та 30 вересня стояла на шлагбаумі КМДА, пропустила без малого чотириста осіб з мордорівського боку і практично майже нікого з українського боку. Коли є десятки і десятки заяв того змісту, що на їх реєстрацію в останні дні вересня їм не прийшло або ніякої відповіді з сайту КМДА, або ж прилетіло повідомлення про недопуск до голосування.

-Е, ні, - каже голова Просвітницького Центру національного відродження імені Євгена Чикаленка, народний депутат України трьох попередніх скликань Верховної Ради Юрій Васильович Гнаткевич. - Тут навіть не треба ніяких експертиз проводити, і так видно та зрозуміло, що Чкалову голоси «накрутили», саме в дві останні ночі. Ми маємо десятки і десятки скарг громадян, які не могли зареєструватися на сайті КМДА для участі в голосуванні. Іншими словами, нашим людям блокували захід туди невідомі особи сайт, а на протилежній стороні шалено крутили коловорот для наростання, начебто, прихильників збитого льотчика.

Складалося враження, - каже Юрій Васильович, - буцімто, вся наша держава враз зійшла з глузду, страшенно враз полюбила московита. Без Чкалова жити не може. І це не чудасія, а відвертий, ганебний злочин проти України, проти чесного, неупередженого волевиявлення українців. І ми вже готуємо позов до суду з цього приводу. Щоб із застосуванням українського законодавства запитати у відповідальних осіб КМДА, що це за така дика демократія практикується у нас із поправкою на кремлівські симпатії і антипатії у нашій столиці. Бо вітер віяв саме з цієї конфузливої сторони. Ми конче маємо покласти край подібним неординарним ситуаціям, коли завдяки впливу сторонніх осіб твориться справжня москалізація Києва. Як тепер не повіриш у те, що російські хакери впливають на хід виборів у США, якщо вони вже вдруге підряд блокують перейменування культурних об’єктів Києва, із внесенням до топономіки нашої столиці імені Великого Українця Євгена Чикаленка?

Хто бажає бути учасником судового процесу проти фальшування волевиявлення українців – записуйтесь у Просвітницькому центрі Євгена Чикаленка, або персонально у Юрія Васильовича Гнаткевича та його однодумців…

***

Пробачте, діду Чикаленко... Ті ж самі вороги, що вам вкоротили віка, і по нині порядкують у нашій хаті. На жаль...