Під кучматими вербами мандрує Дністер-ріка

Обриси рідного краю

Могутній Дністер у своїй красі непереквітній; Брониця Лариси Гуцуляк з висоти гір і крутосхилів

Коли тривалий час не можу я поїхати до рідних країв у межиріччя Південного Бугу і Дністра на Вінниччині, то навідуюсь до Фейсбуку, віднаходжу там сторінку милої жіночки з нашого чарівливого Поділля – пані Лариси Гоцуляк. Не письменниця вона, не літератор, а тепла й щира вдача її, що сповна, як мені видається, володіє даром заколисувати словами, заглядати до самої душі і серця. Передавати чуття на відстані. Напише два речення, а вони сіються в душі людей сім’ям благоліпних відчуттів. Підкріпить це двома, трьома світлинами – справжня новела з життя озивається до читачів з її сторінки.

Скільки не спостерігаю за цими її впевненими кроками по рідній моїй росі, менше всього чи навіть зовсім роками щонайменше у пані Лариси світлин про людей. У центрі уваги завжди рідна і священна наша, Богом дана природа. Найчастіше у центрі уваги красень Дністер.

Мешкає пані Лариса, як я зрозумів, у селі Бронниця Могилів-Подільського району Вінниччини. Це рукою подати до його величності красеня Дністра. А довкруги – подільські крутосхили, гори, яри (навіть свій Холодний яр є) і вибалки, густо порослі лісами.

Як мені хочеться іноді торкнутися душею до швидкоплинної річки, яка омиває наші кордони з Молдовою, поспішаю на сторінку ФБ пані Гоцуляк. (У моєму рідному Джурині теж частина села – Гоцуляки), до речі. А цими днями пані Лариса виставила кілька світлин з підписом - ''Небо у Садківцях'', я зрозумів, що зображені на її чудесних світлинах літні кучматі хмари пропливали того дня над сиротливо-одинокою хатою моєї матері, яка спочиває після століть служіння нашому роду в Джурині. Адже Садківці колись були селом Джуринського району і від моєї родинної колиски до них якихось півтора десятка кілометрів, а навпрошки і того менше...

Якось вміщуючи свіжі фото третьої за довжиною річки України, пані Лариса написала так: ’’ В українців - Дністер, у молдован і румунів - Ністру, у скіфів - Тірас, у турків - Турла, у древніх римлян - Данастріс, а у греків - Тір. Починається з невеличкого джерела в Карпатах біля гори Розлуч (село Вовче, Львівська обл.) на висоті 818 м. над рівнем моря і закінчується Дністровським лиманом, який переходить у Чорне море. Довжина - 1 362 км. Налічує 386 приток, а всього у басейні Дністра - 14 886 річок. Річка утворилась з відходом Сарматського моря 1 мільйон років тому і була набагато повноводнішою, ніж нині (а море виникло 14-20 млн. р. назад). На дні та схилах виступають породи докембрію (4 мільярди 600 млн. - 541 млн.р.),: граніти, кварцити, кристалічні сланці, гнейси та мезозою: піски, пісковики, глини, глинисті сланці, вапняки. Дослідники вважають, що первісна людина з'явилась на берегах Дністра 160 тис. років назад. Стіни каньйону акумулюють сонячне тепло та вологу, тому природа тут пробуджується раніше (на 1 -2 тижні), ніж на рівнині, а ще - не дошкуляють весняні заморозки. Набридло сидіти вдома - посидіть на березі цієї величної ріки, вона дасть вам силу, спокій і впевненість. А як ще й скупнетесь, то будете мати здоров'я, натхнення і чудовий настрій!’’

Як не повірити цій чудовій жінці.

Лариса Гоцуляк випускниця Вінницького училища культури і мистецтва імені М. Д. Леонтовича. А ось за покликанням – природолюб, краєзнавець найпершої величини. Пропагандист здорового способу життя, всезнайка рідного краю. Бродити за пані Ларисою з її світлинами, картинками з природи, викладеними в підписах до фотоілюстрацій, це пізнати багато цікавого про гриби і суниці, про лісотерапію і пасіку, про те, як дідько при створенню Світу по образу корови створив козу. Побачити в усій красі подільське просторове безмежжя у незрівнянному Придністров’ї.

Лариса Гоцуляк (друга ліворуч) серед родичів і друзів

Як пишуть вдячні читачі, автору вдається своїми знімками і літературними замальовками з природи передавати навіть запахи прирічкового різнотрав’я. Хто бажає це перевірити на собі, заходьте на сторінку ФБ пані Лариси Гоцуляк сюди -- https://www.facebook.com/profile.php?id=100014875175782


Олександр Горобець, письменник.

Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.

Інші публікації автора

Подарували хлопцю... Т-74

середа, 20 жовтень 2021, 19:22

Той кумедний, ''непутьовий'' комсомол... А це і є герб знатних Івашковець, нині Жмеринського району Вінниччини. Шляховий вказівник на в'їзді до села. Олександр Горобець, письменник.

Ніч під золотою динею

середа, 20 жовтень 2021, 19:11

Чудеса у небесах. Напевне, в половині дванадцятої 29 вересня ц.р., коли в нашому домі вирішили лягати спати, хтось гукнув: «А погляньте у вікно… і вимкніть світло…». Олександр Горобець, письменник.