Обступили воріженьки все наше подвір'я...

Бій українофобству!
От сиджу і розмірковую. Така всенародна біда спіткала нас, українців. Усю багатостраждальну нашу націю в центрі Європи. І в масі своїй ми не здрейфили, не впали навколішки, не стали просити пощади у варварів двадцять першого століття. Взяли до рук зброю. Стали на прю з ворогом. Не злякалися того, що він уже знекровив своїми постійними війнами чверть світу. Дали і даємо по зубах нахабному агресору і окупанту, звільняємо від нього анексовані території. І вже далекими обрисами навіть злегка видніється всенародна наша Перемога. Дай Боже тут не схибити!
А це, погодьтесь, свідчить про те, що правильно все організовано в нашому суспільстві. Насамперед, підготовка, виховання молоді. Освіта. В правильному руслі працює процес патріотичного виховання трудових мас, населення.
На це ще раз, зайвий раз вказала приголомшлива історія з розстрілом росіянцями нашого простого вояка, вся внутрішня, світоглядна ідеологія якого була сконцентрована у двох святих словах: ‘’Слава Україні!’’ Слава Безсмертній Україні!
І режисером, і продюсером тут виступив, думаю, що сам Господь Бог. Позаяк це він змоделював так сценічну ситуацію в одному невеличкому відеосюжеті, що її головну суть побачив і в одну мить зрозумів увесь приголомшений світ. А хто ж інакше? Щоб тим самим, напевне, показати, що в Україні в цілому правильно, правдиво працюють на виховання своїх людей українські поети і письменники, кіномистецтво, культура. Вчителі. Що у нас одним із неофіційних гімнів держави є вірш ‘’Любіть Україну!’’ А це означає, що наступним Нобелівським лауреатом в галузі літератури конче має стати геніальна українська поетеса Ліна Костенко. Як головний наш нинішній Боян. Принаймні, я цього дуже хочу!!!

Тоді виникає цілком логічне запитання до шантрапи з галасливого 95-го кварталу, що чорним воронням розсілася по гілкам влади. На якій підставі ви, напівомосковчені неуки, лізете зі своїм божевільним перевихованням нації. На кшталт українофобів шкарлата, тимошенка. Коли українську мову і літературу, історію України взагалі викидаєте з шкільної і вузівської програм. Коли знищується українське фільмовиробництво. Коли згортається діяльність телеканалів, а свобода слова береться на державну вуздечко. І нарешті робиться спроба взяти під контроль всю письменницьку братію, накинувши лихі печерські віжки на весь літературний процес, у купі з присудженням головної Державної премії імені Тараса Шевченка. З цим останнім влада явно провалилася в найогидніший нужник.
Вони цим самим полізли в чортабатька за пазуху. Але будьте певні, що коли у нас вчергове зміниться влада, ви всі, друзі, з дивом, думаю, дізнаєтесь, що за всіма цими ворожими маніпуляціями влади стоїть (хто б ви думали?) Звичайно ж, сивобородий Діма Табачник. Бо це його найкращі виученики нині при кермі в міністерствах освіти і культури України, пани Шкарлет і Ткаченко. Він їх врозумляв, напучував, він їх за ручки вів по життю. І нині, за розпорядженням Кремля є шефом не лише для колаборантів типу сальдо і мелітопольського громили на два метри зросту, але й київським ділкам, які мають будь-що зламати систему виховання патріотизму і державолюбства в Україні. Бо інакше в них не вийде створення замість нашої вселюблячої неньки дерев’яної і забитої, гнилої расєї з фільтраційними таборами…
Не мовчіть, друзі. Геть банду українофобів з державницьких посад!

Олександр Горобець, письменник.



Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.

Інші публікації автора

Хто слова зодягне у музичні шати

четвер, 28 березень 2024, 23:01

Шукаю композитора. Я, зізнаюся, друзі, не поет, тим паче, не поет-пісняр. Але одного ранку проснувся з віршем у серці. Де й взялося це прекрасне диво — не знаю. Тільки встиг ввімкнути комп’ютер — вилилося хвилюючим текстом на екран. Перечитав, почистив...

Схованка від бомби

п’ятниця, 22 березень 2024, 0:20

На злобу дня. Нічна балістика і крилаті ракети, сповіщення про рух яких із другої половини попередньої ночі у бік також і столиці вперше за весь період війни загнали й мене, комендантської години, у так зване укриття на Солом’янській. Я зайшов до його...