Обдиралівка з електроосвітленням

Якби мене хтось запитав, як життя-буття цієї весняної воєнної пори у центрі столиці, де мешкаю вже понад тридцять літ, то я би на це питання відповів словами героїв відеосюжетного анекдоту про хлопчика і його розважливого кота. Там маленький вундеркінд наздоганяє матір, котра вийшла на прогулянку. А за ним дріботить плямистий ласкавий четверолапий довгохвостик. Нарешті синок повертається і прямує назад до котика. Згинається і щось шепоче своєму улюбленцю на вухо. Той відповідає подібним: також щось начебто шепоче хлопчику на вушко.

Мати запитує:

—Про що ж ви розмовляли?

Син відповідає:

—Я справився у нього, як його справи…

—І що ж він тобі сказав? — цікавиться мама.

—Він сказав, що діла у нього за**ісь…

Так би, напевне, і я пояснив нинішню ситуацію на моїй столичній Солом’янці. Учора, 16 травня, скажімо, за всі роки, скільки мешкаю у місті, майже годину вперше просидів заблокованим у ліфті. Вельми неприємні почуття довелося спізнати. О 16 годині з хвилинами, удвох із нашим домашнім французьким бульдогом Арчі вирушили ми на прогулянку. О 16.08 зайшли до ліфта. Через пів хвилини, напевне, нас зупинили сусіди двома поверхами нижче. Зайшли до нашої компанії маленький хлопчик із дитячим велосипедом і його молода мама. Тільки вона натиснула кнопку ліфта на продовження маршруту донизу, як стався неголосний вибух і наш рух обезструмився: стало враз темно, ми в кабіні зависли над висотною ямою. Крізь щілини поміж дверима бачимо, що зупинилися якраз на якомусь поверсі і там яскраво горить лампочка, але ліфт завмер намертво, на почергові натискання кнопок не реагує…

Спасибі сусідці, молодій мамі, вона явно не розгубилася. Попри те, що заспокоювала п’ятирічного сина, який став крізь сльози заявляти, що ми ось зараз впадемо, доволі швидко додзвонилася до аварійної ліфтів нашого району. Чітко пояснила ситуацію, вимагаючи негайного виїзду аварійної бригади, позаяк у ліфті заблоковано і малолітнє дитя.

Вивільнивши із висотного полону нас хвилин за п’ятдесят, далеко немолодий ліфтер заявив, що скільки не працює, а подібної ситуації не зустрічав, щоб у будинку була електронапруга, а ліфт наче хтось, не зрозуміло як, звідки, коли саме відключив від мережі. Вчинено це було якраз тоді, коли пасажирський ліфт рухався з пасажирами. Безсило розводив руками майстр…

Якщо ви вважаєте, що наші з Арчі вчорашні проблеми на цьому завершилися, то явно помиляєтесь. Бо коли ми повернулися з моїм чотирилапим другом до будинку, то електричний струм у мережі був, а ось ліфти стояли мертвими, хоч годину тому тут перебували ліфтери. Довелося нам дертися нагору пішки.

У помешкання повернулися з роботи всі наші домашні, на кухні щось шипіло і смажилось: там на електроплиті готувалася вечеря. Але за хвилин 15 усі радощі скінчилися: у нас вперше цього року вимкнули подачу електроенергії. Вечеряти довелося явно недосмаженою картоплею з свіжими овочами. Тут явно виграв Арчі, який уже п’ять років харчується своїми спеціальними запашними сухими кормами. Ми заспокоювали себе тим, що за чотири години, як запевняла компанія ДТЕК у свої рекламі, подача електроструму відновиться. Мовляв, тривають планові відключення заради економії на всіх вулицях столиці почергово. Себто, о 22-ій годині можна буде поставити на підзярядку і телефон, і айпад, заглянути до Інтернету, щоб дізнатися, як справи у наших бійців на основних напрямках фронту. Ми вже багато років тому викинули зі свого помешкання всі одурманювачі телевізори, без них жити краще і легше. Без брехні на кожен день і кожну годину…

Але електроенергію не подали ні до кінця минулої доби, ні до самого нинішнього ранку. От вам і економія, заощадження чотирьох годин електроенергії із кожного колективного споживача. О 8-ій ранку енергокампанією була крадіжка вже на 14 годин. О 9-ій — на 15 годин, о 10-ій ранку 17 травня ц.р. поминуло всі 16 годин наших електромук. Я лише не уявляю, як почувають себе ті, в кого є маленькі діти, чим вони годують своїх потомків…

У нашому будинку є стійка і знана Інтергрупа, котра завжди оперативно і колективно обговорює проблеми співжиття. Вони зрозуміли, що всі нові наші біди йдуть від компанії ДТЕК, котра володіє електромережою. Змовились, і починаючи з 00 годин нинішньої доби стали пробиватися на комутатор кампанії. Цікаво, що як мені розповідали, ніхто, не зважаючи на пекучу настирливість людей, не дозвонився туди жодного разу. Там увімкнули дурника, заблокували всі теледозвони і влаштували нашому будинку на 96 квартир електропаузу у 16 годин 10 хвилин. А чи тільки нашому? Ви ж розумієте: вимкнули подачу електроенергії 16 травня о 18 годині вечора, а знову подали струм о 10 годині 10 хвилин 17 травня. Так успішно економили електроенергію впродовж публічно обіцяних чотирьох годин, передбачених їхнім злочинним віялом… Щоб вам все життя так світило перед очима, брехуни нещасні…

Усе це дуже дико виглядає на фоні того, що у нас через вулицю не так давно спорудили зверх висотний курник. Кажуть, що вельми дорогуще житло. Згідно з планом будівництва мав він вирости на 24 поверхи. Але все, як робиться у корумпованій Україні, перетворилося на очевидну брехню, оскільки насправді в новобудові поверхів є 28. Розумієте, легко, без затрат на фундаменти, поклали на висотку ще один чотириповерховий будинок на два розкішних під’їзди. . Уявляєте, скільки знайшлося додаткових коштів при продажу житла. Ще кажуть, що там позаселялися люди, з якими начебто жартувати з відключеннями аж ніяк не можна. Тому цю житлову махину практично ніколи не вимикали з мережі у перший і другий рік війни. Ми вчора-сьогодні 16 пекельних годин сиділи без електронапруги в мережі, а в них вся минула ніч сяяла справжніми ілюмінаціями. Як ви гадаєте, які це емоції викликало у нас, сусідів з будинку із штучно затемненими вікнами?

Ці забави влади з електровідключеннями мереж з метою начебто економії електроенергії, як мені видається, вельми вміло коригуються кремлівськими агентами впливу на нагнітання ситуації в Україні. Кермо явно знаходиться у руках розпалювачів національного спокою. Будуть, як нас оце нинішньої доби попихати на рівному місці, пригнічувати ‘’темною’’ і влаштовувати сонячні ночі в багатих будинках, таке неодмінно приведе до всенародного спротиву. Ні, ми таки знайдемо спосіб запитати, а чому з’явилися нові колективні ухилянти в суспільстві, і хто, власне, їм дозволив опинитися поза відключенням електроенергії. Це, по-перше. А по-друге, ви ж бачите, як діють власники енергокампаній. Вони запустили в народ підлу ‘’мульку’’ про те, що давайте, мовляв, за власні кошти (ми, себто, народ), відбудуємо порушене електрогосподарство. Їм не вистачає лише одного викрику з натовпу на негайну підтримку. Ще скажуть, а чи не краще оплату за електроенергію підняти до 5 гривень за використаний кіловат, нехай енергетики постараються полагодити все розбите майно самотужки. І всі, хто пройшов через ряд 16-годинних тортур економії електроенергії скаже: та нехай воно вся пропаде, сидіти без електрики, без борщу і супу, пральної машини, краще будемо трішки більше платити, але тепло, сито, затишно буде щодня. Так олігархи обдирають народ…

Олександр Горобець, письменник.