Завмерло епічне містечко над Гуйвою-рікою, учорашній райцентр Андрушівка у тихій скорботі. Привезли із фронту молодого бранця на вічний постой. Ой, як же ж гірко сприйняти цю новину, пані й панове, що немає більше доктора Діми — «добре Серце», як його всі поза очі величали.
Діма Стрілець був дипломованим ветеринаром. Лікарем, яких одиниці. Людиною, подібної яким більше немає. Це точно. Фахівцем від Бога. З глибокою Душею на тисячі літ, мабуть, щирою та добродушною. Таким би сотню років жити, множити добро на землі. Не дарма ж мовлять, що лікар лікує людину, ветеринар - планету, людство., все земне. А молодшому лейтенанту, командиру аеромобільного взводу Дмитру Михайловичу Стрільцю 14 липня цього року виповнилося лише двадцять дев’ять літ і потрапив він під ворожий ракетний наліт, загинув поблизу села Білогірка колишнього Великоолександрівського району Херсонщини. І світ зупинився для хлопця, який навіть ще не вибрав пари собі…
Найстрашніше в цій історії для мене особисто те, що колись, працюючи власкором газети «Правда України» по Херсонщині (1987 р.), я був у відряджені саме в цьому селі. Ніколи не забуду, як частували мене там смачним білим, неймовірно пухнастим, ще теплим з печі петльованим хлібом і гарячим молоком. Бо начебто був тоді в московській імперії «сухий закон».
Як же ж шкода, що все так скоїлося…
Я познайомився з ним, як усі спізнаються з лікарями — несподівано. Сказати б, знагла. Захворів зненацька наш домашній улюбленець французький бульдог Арчі. Став кашляти, з’явилася температура, перестав їсти. А тут насувається ніч. Сусіди, які тут живуть, здається, вічно і кажуть: поспішіть до Діми Стрільця. Це найкращий доктор у наших краях. Рятівник, неймовірної сили ескулап. Його тут знає чи не кожна тварина. До кожного півня і індика.
—А як же ж і де його відшукати?
Нам пояснюють: «Їдьте зі своїм пацієнтом до районної лікарні. Там через дорогу нова аптека з’явилася. Задзвоніть ось по цьому номеру телефону, Діма прийде до вас через город. Він там усіх своїх клієнтів щовечора приймає…»
І справді. Доктор Діма майже бігцем з’явився побіля Арчі. Ви б побачили нашого пса тієї миті, як вони зустрілися. Він наче розцвів. Усе норовив лизнути руку лікарю. Віддано заглядав в очі. Було зрозуміло, що доктор володіє якоюсь чарівливою внутрішньою магією. Пан Стрілець приніс із собою якісь ліки, після телефонної розмови про симптоми хвороби нашого пса. А оглянувши Арчі, порадив, невідкладно їхати в клініку, терміново обстежитись, щоб запобігти можливим ускладненням. І ми з дружиною і Арчі в ту дощову ніч поїхали до обласного центру…
З часом до ветеринара повезли ми й домашню кішку на операцію. За цей час наслухались таких історій про доктора Діму, який усім допомагає. Мене приголомшила ось ця.
На Красній горці, житловому масиві, побіля віддаленого магазину, жив пес. Безхатько. Зустрічав і проводжав усіх, хто приходив по харч до крамниці. Більш сердечні люди регулярно частували його часточкою від своїх продуктів. Однієї з зим, коли завелися аж дуже люті морози, той бідний собака… однією ногою примерз до землі. Пручався, пручався і (мабуть, не повірите, але це, їй-право, правда), відгриз собі лапу, яка вмерзла в лід. Сказати б, звільнився з полону...
Люди гукнули Діму Стрільця. Він майже щоденно робив перев’язки трилапому псові… Аж поки не виходив його…
Учора ми під’їхали до магазину, аби придбати провіанту. Дімин опікун був на посту, а Діми Стрільця вже немає… Пішов захищати свою Вітчизну і загинув на бойовому посту. Так воно в житті на землі нашій грішній буває, коли мешкаєш з проклятими сусідами пліч-о-пліч…
Усе на світі можна прощати. Але таких людей, як Доктор Діма – ніколи. Ви ще отримаєте своє за нього, орки…
Вічна пам’ять щирій і чесній людині Дмитру Стрільцю!
