письменник та журналіст
БЛОГИ
Які б ми слова не шукали для вшанування подвигу Матері, вони уже колись мовлені іншими. І все, що можна про неї написати, це давно-давно уже зробили древні греки. Ми тільки повторюємо за ними. Тому, щоб не займатися плагіатом, я звернуся по допомогу до лексики болгар. У них є таке красиве орфографічне слово – МАМІКА. І має воно, у перекладі на вкраїнську, два однаково благоліпних значення – МАТИ і КОРОЛЕВА.
Саме мамікою я б назвав чудову і вродливу жінку Ірину Гурик із Івано-Франківська. Це мати загиблого на Майдані-2014 вічно дев’ятнадцятилітнього студента-філософа, дехто каже, що психолога Романа Гурика. Героя України. Чорночубого в примітних, розбуялих кучериках юнака з темно-зеленими очима.
У пані Ірини нині День Народження. Привітаймо ж сердечно її з святешним Новоліттям. Побажаймо добра і щастя, при міцному здоров’ї на багато-багато років життя. Адже у неї ростуть іще дві неповнолітніх дочки.
А попереду 2 жовтня – уродини Романа. Йому було б 23-и!
У нашому житті тепер усе так повертається, як примхлива березнева погода напровесні. То вигляне сонце надії, а то враз аж начебто захурделиться зі свинцевими хмарами над головою. До влади у Києві дориваються, то дядьки в брилях, а то малороси в зірчастих кашкетах, як наразі, до речі, відбувається зараз. Мабуть, уже така я людина із серцем на всіх, коли почую, що малята із влади вже стають навпочіпки, аби плазувати сотні кілометрів до Кремля, здаватися ху**у, найперше згадую її, маміку з Івано-Франківська. Як їй усе це чути, сприймати? Чи не скаже вона бува у відчаї, що син її поліг задарма? Це найбільша поразка для всіх нас, дорогі мої Українці.
Невже допустимо?
Олександр Горобець, письменник.
Сокровенне. Я давно-давно, ледве не все доросле, свідоме своє життя чекав цього дня. Бо не буває ж таке: зналися люди, симпатизували одне одному, розвело їх життя — і назавжди. Якщо ми, слава Богу, і живі, і здорові! Сучасне, як я вважаю фото пані Тама...
Відверто. Ось і все, можна впевнено вважати 30 березня 2024 року в Україні завершилася ера газетно-паперового буму. Коли газетою, її публікацією, можна було, як недвозначно казали, вбити і людину, і муху. Саме цієї березневої суботи завершився випуск ...
