Маміка з Прикарпаття, - Олександр Горобець

Які б ми слова не шукали для вшанування подвигу Матері, вони уже колись мовлені іншими. І все, що можна про неї написати, це давно-давно уже зробили древні греки. Ми тільки повторюємо за ними. Тому, щоб не займатися плагіатом, я звернуся по допомогу до лексики болгар. У них є таке красиве орфографічне слово – МАМІКА. І має воно, у перекладі на вкраїнську, два однаково благоліпних значення – МАТИ і КОРОЛЕВА.

Саме мамікою я б назвав чудову і вродливу жінку Ірину Гурик із Івано-Франківська. Це мати загиблого на Майдані-2014 вічно дев’ятнадцятилітнього студента-філософа, дехто каже, що психолога Романа Гурика. Героя України. Чорночубого в примітних, розбуялих кучериках юнака з темно-зеленими очима.

У пані Ірини нині День Народження. Привітаймо ж сердечно її з святешним Новоліттям. Побажаймо добра і щастя, при міцному здоров’ї на багато-багато років життя. Адже у неї ростуть іще дві неповнолітніх дочки.

А попереду 2 жовтня – уродини Романа. Йому було б 23-и!

У нашому житті тепер усе так повертається, як примхлива березнева погода напровесні. То вигляне сонце надії, а то враз аж начебто захурделиться зі свинцевими хмарами над головою. До влади у Києві дориваються, то дядьки в брилях, а то малороси в зірчастих кашкетах, як наразі, до речі, відбувається зараз. Мабуть, уже така я людина із серцем на всіх, коли почую, що малята із влади вже стають навпочіпки, аби плазувати сотні кілометрів до Кремля, здаватися ху**у, найперше згадую її, маміку з Івано-Франківська. Як їй усе це чути, сприймати? Чи не скаже вона бува у відчаї, що син її поліг задарма? Це найбільша поразка для всіх нас, дорогі мої Українці.

Невже допустимо?

Олександр Горобець, письменник.


Інші публікації автора

Дуби не помітили втрати хазяїна...

вівторок, 3 грудень 2019, 6:27

Люди і долі. Учора ввечері, вже пізньої пори, коли час лягати спати, а мене, начебто, хто у плечі штовхнув. Було зрозуміло: десь у душі моїй стрепнувся птах пам'яті... Я враз згадав, що саме цими днями – числа 26, 27-го листопада, день народження у мог...

Велике щастя бачити білий світ - 2

четвер, 28 листопад 2019, 11:44

Очі серцевина душі. Задосить трагедійна доля тітки Сандри Сайчук, практично другої моєї матері, про котру я, сказати б, у рум'янцях і відтінках переповів у попередній своїй публікації. Для тих, хто не читав цієї оповіді, повідомлю: вона розміщена за та...