Новину, товариство, подам вам до вечері саму, що не є апетитну і разючу. Спецпідрозділ, мабуть, таки СБУ, як стверджують люди, налетів на садибу голови міської територіальної громади і вчинив там справжній трус. Те що виявилося за парканами і в добротних коморах усіх покоробило. Стоси консервів, смачної тушонки, мішки лакомств найвищого ґатунку з не однієї міжнародної гуманітарної допомоги залягли тут. В хоромах зберігалася різноманітна військова амуніція. Тепловізор... Однострої українські і, як не дивно, окупантів також. Таке стверджують люди. Для чого і для кого? Невже з нетерпінням очікували в цій господі «дорогих гостей» з-за «поребрика»?
За такий ось тепловізор треба віддати мільйон гривень! Скільки ж, цікаво, планувала виручити за вкрадену військову амуніцію голова міської територіальної громади?
Олександр Горобець, письменник.
Шукаю композитора. Я, зізнаюся, друзі, не поет, тим паче, не поет-пісняр. Але одного ранку проснувся з віршем у серці. Де й взялося це прекрасне диво — не знаю. Тільки встиг ввімкнути комп’ютер — вилилося хвилюючим текстом на екран. Перечитав, почистив...
На злобу дня. Нічна балістика і крилаті ракети, сповіщення про рух яких із другої половини попередньої ночі у бік також і столиці вперше за весь період війни загнали й мене, комендантської години, у так зване укриття на Солом’янській. Я зайшов до його...