А тепловізори головиха завезла додому

Кому війна набиває гаманець


Новину, товариство, подам вам до вечері саму, що не є апетитну і разючу. Спецпідрозділ, мабуть, таки СБУ, як стверджують люди, налетів на садибу голови міської територіальної громади і вчинив там справжній трус. Те що виявилося за парканами і в добротних коморах усіх покоробило. Стоси консервів, смачної тушонки, мішки лакомств найвищого ґатунку з не однієї міжнародної гуманітарної допомоги залягли тут. В хоромах зберігалася різноманітна військова амуніція. Тепловізор... Однострої українські і, як не дивно, окупантів також. Таке стверджують люди. Для чого і для кого? Невже з нетерпінням очікували в цій господі «дорогих гостей» з-за «поребрика»?

Ще начебто віднайшли чимало грошей…
Новина блискавкою облетіла територіальну громаду. За годину-другу під ворітьми маєтку зібралося чимало стривожених і злих людей. Вони щосили гемселили в паркани, замкнені хвірку і ворота. Особливо виділялися декілька чоловіків старшого віку, жіночок у чорних хустках. Це були батьки і вдови з тих родин, де нещодавно отримали гроби з фронту. В громаду з московитсько-української війни уже надійшло декілька десятків похоронок. А в цій господі жирно розкошували на всенародній біді.
Я під’їхав під ворота, коли декілька чоловіків, переборюючи правоохоронців проривалися на обійстя. В руках вони мали підручне знаряддя… Одна жіночка кричала:
- Сина привезли хлопці з фронту, за столом казали, що моя кровинка загинула, бо в їхньому взводі не було тепловізора. Ще не назбирали грошей на нього. А ця паскуда приховала, щоб продати…
Ця історія, чесно кажучи, мене кольнула під саме серце. Бо тиждень тому я сам публічно у Фейсбуці розповідав про те, як на війну через військкомат призвали мого племінника, сержанта запасу Ігоря Мельника з Джурина на Вінниччині. З самого що не є "передка" він зателефонував моєму сину Тарасу, аби той розшукав, придбав за готівку військову захисну каску. Бо йому, виявилося, не видали її при речовій атестації. Знайшлися корупціонери в військових рядах, котрі приховали ту амуніцію. Напевне ж, як тут -- на продаж...
Ті, хто вручав черговому поповненню однострої заявили новому командиру відділення в окопі Ігорю Мельнику, мовляв, нехай твої рідні скинуться, куплять… Дев’ять тисяч – не гроші…

За такий ось тепловізор треба віддати мільйон гривень! Скільки ж, цікаво, планувала виручити за вкрадену військову амуніцію голова міської територіальної громади?

У таких ось рвачів, підкреслю, як тутешня голова міської територіальної громади, котру викрили нині в масовому злодійстві це дійсно ніщо… Та ще й з амуніцією в воєнний час… За подібне, переконаний, розстрілювати треба… Тому в цій історії з обшуком у мене є свій персональний інтерес. Треба, щоб негідниця сіла за грати надовго…
Одна з жіночок на тій оказії під вікнами головихи громади казала мені:
- І це ж немає в людини ні сорому, ні честі, хоч всіх завжди десятиліттями повчала, що буцімто жити треба чесно. Ось за кілька хат звідсіля тиждень тому хоронили солдата з фронту. Кажуть, загинув, бо не мав бронежелета. А тут, під час обшуку нібито знайшли не один їх десяток. Яка людська підлість і жадоба наживи… Хоч завжди прикидалася чеснішою за всіх…
Ви, либонь, очікуєте на те, друзі, що я нарешті вкажу місце дії, імена героїв. Як я розумію, факт злочину однозначно встановлено, а ось офіційного підтвердження події ніде поки що немає. Думаю, що йдуть наради у верхах, що і як повідомити… Ви думаєте це одна така в Україні безчесна голова громади, котра не обділює себе всім тим, що має безпосередньо поступати на фронт, а осідає в її коморах?
А я, зрозуміло, не є офіційна особа, щоб оголошувати про подібне. Тому зробив головне – розповів про сам обшук, що, власне, побачив з-під воріт. Про всяк випадок зафільмував подію. З тим, щоб ніхто не міг сказати потім: а такого не було. Спустити все на гальмах. Давайте спільно все доведемо до суду… Такого не можна прощати...
У дивний і страшний час ми живемо, друзі…

Олександр Горобець, письменник.

Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.

Інші публікації автора

Про світло в хаті і чи справді за бідних платять багаті

субота, 19 листопад 2022, 9:47

Не надумані гримаси сьогодення. Напевне, тут нам таки справді повезло. Позаяк, знайшли таку в Україні місцинку (Слава Богу!), похвалюся, де нинішньої осені ще жодного живого разу не вимикалася її величність електрика. Світи скільки хочеш, куди хочеш… Т...

Що таке "великий жовтень" і як ми його святкували в Сапіжанці

понеділок, 7 листопад 2022, 18:58

55 років тому. Я - газетяр Шаргородської на Вінниччині районки.