А над головою пекло зірваного реактора

Є в Україні людина, яка найкраще всіх і по нині знає ситуацію, котра в найкритичнішу пору склалася весною 1986 року під зірваним блоком Чорнобильської атомної станції. Це Віктор Іванович Полтавець. На той час заступник міністра вугільної промисловості республіки. Він очолив зведений загін шахтарів і метробудівців СРСР, який мав завдання прокласти з безпечно місця підземний тунель на відстань майже чотириста метрів і там, під зірваним четверним енергоблоком викопати і облаштувати потужну бетонну подушку, щоб ядерне паливо не могло протекти, потрапити в водоносні ґрунти Київщини. Тисячі людей, міняючись через кожних дві-три години пекельної роботи, практично вручну, власне, хто скільки витримає, працювали… кротами. Рятуючи планету від радянського нехлюйства, є ще таке смачне і влучне інтернаціональне слово -- «безалаберності». Головне – не допустити жодної заминки, жодного збою, найменшоїзатримки в підземному штурмі. Штаб Віктора Полтавця працював на рівні світового годинника. Віктор Іванович, здається, зовсім не покидав свого поста. До нього тягнулися всі нервові нитки складного і безперервного процесу. І очолювані ним гірники та мостобудівці мільйони й мільйони людей Землі не підвели. Багатометрова бетонна подушка під реактором прийняла на себе розбиту чашу реактора. Відтак, планета могла спокійно видихнути: важливу смертельну загрозу було відвернуто…

Я трудився поруч з Віктором Івановичем через 22 роки після тих драматичних подій, коли він вдруге за своє життя був призначений міністром вугільної промисловості України. Як прес-секретар, як директор департаменту з інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності керівника стратегічної галузі країни, як член колегії Мінвуглепрому. Більш організованої, відповідальної людини як пан Полтавець я ніколи не зустрічав. Не дарма його призначили в черговий рах міністром, коли йому вже було 72 роки. І ніхто в моторності, діловій оперативності з ним зрівнятися не міг. Дев’ятисильний він чоловік і мудрець, людинолюб.

Знаю, що Віктор Іванович найголовнішим для себе вважає саме нинішнє свято – 14 грудня – День вшанування учасників ліквідації аварії на ЧАЕС.

Рятівник планети Віктор Іванович Полтавець.

Телефоную своєму старшому товаришу, навчителю Віктору Івановичу, як керівнику найважливішого центру з порятунку ситуації на аварійній АЕС з Днем вшанування подвигу тих, хто тоді сміливо рушив під розпечений реактор. Будьте здорові і щасливі! Приєднуйтесь до вітань, друзі!

Олександр Горобець, письменник.