Яке ж це неймовірно облесливе блаженство спостерігати за тим, як шведи, рідні наші шведи, а їх, до речі, ціле село віками поживає у Бериславському районі Херсонщини (!), півтора години поспіль вовтузять московітів налиганими мордами по футбольному полі. Під вереск аж двох дуркуватих коментаторів з Останкіно: «Ну, что же наш Дзюба малчіт…» «Когда же наконец-то в бой пайдет наша знаменітая дружіна?!» Та так і не пішла вона нікуди, ганебно відбивалася з усіх сил, безславно пропустивши два м’ячі. Як виглядало те побоїще, видно бодай із цих двох цифр: Швеція володіла шкіряною кулею 74 відсотки ігрового часу, РФ – лише 24. Ганьба на весь світ…
Одне слово, знаменитий шведський сірник, либонь, таки потрапив до футбольних трусів московітів, не давши змоги останнім вийти переможцем групи в розіграші турніру Ліни Націй. Їй-право, приємно, мед на серце…
Нерви в українців не сталеві... Я все розумію: почнуться відмовки про єдину союзну державу. Але світ теж не дурний. Треба роз'єднати ці яйця. Вирізати їх, як уміло видаляють ворожі відкладення хірурги в очах чесних лівійців... Еге ж... Іншого не дано.....
Відверто. ЧОМУ ДМИТРО ПАВЛИЧКО ЗАБРАКУВАВ МОЮ ПЕРСОНУ НА ПОСТ ПЕРШОГО МІНІСТРА ІНФОРМАЦІЇ…. Люди рівня Дмитра Павличка помирають раз на століття, тому що й народжуються такі раз на віку. І я теж маю що про нього сказати, хоч зустрічалися всього декільк...