"Поцілувати під милу бороду", - Горобець

Хочете знати, що таке французький бульдог?

Приємний, іноді не зовсім благосний клопіт на всю добу. Але завжди активна турбанина: їсти подай вчасно, і бажано корм преміум-класу, не дай можливість спільне помешкання перетворити в стайню з обідраними шпалерами і погризеними ніжками стола. Бо ж, прокляття, зуби якраз лізуть. Виділи час на ігри, на прогулянки, на заняття з вивчення команд.

Забавляючись не дай можливості звіру почути себе переможником у потішному двобої. Він завжди має знаходитись лише під вожаком, а не на коні.

А ще ж це загалом і мила, неповторна ніжність у руках, яка готова тебе обцілувати…

Мій батько колись часто вживав такий дивний вираз. Казав: «просив під милу бороду…» Я завжди тоді думав, як же ж це насправді, просити під милу бороду, і що ж то воно насправді означає?

Тепер я уже знаю, що це таке. Це мить, коли я беру Арчі на руки і він за вдячність обов’язково цілує мене в підборіддя, лизне кілька разів своїм ніжним, мокрим язичком: дякує під милу бороду! Еге ж…

Якось мені показали фото батька Арчі. Справді будьдог. Просто красень. Могутнє тіло, вся голова в якихось мудрих звивинах. Їй-право, виглядає фельдмаршалом. Хоч і голий, без мундира.
Мій друг теж росте, слава Богу, як на дріжджах. Він з’явився у нас вранці 15 січня, у двомісячному віці. Вагою 2,3 кілограма. Поміщався на одній руці. Учора старували найменшого члена сім’ї – ого! – 5,2 кілограма. А що ж буде, коли він набере вдвоє більшу вагу? Пан Головнокомандувач!

Олександр Горобець, письменник.