"Поліграф і 113 запитань про сепаратизм кожному", - Горобець

Учора буквально наштовхнувся у Фейсбуці на групу агресивних людей, котрі підіймають вітрила нищівної критики і ганьби супроти головного військового прокурора Анатолія Матіоса за те, що він заявив про перевірку кожного, хто мешкав на окупованій території, після того, як загарбані ворогами землі будуть звільнені, повернені до лона України.

Виклав і я свою точку зору з цього приводу там же, на їхній платформі. Але, либонь, я просто був там останнім, хто вийшов на позицію вогневого рубежа. Позаяк, усі уже «відстрілялися», пішли, мабуть, вечеряти, полягали спати, вважаючи, що Матіоса таки добряче «відлупцювали», і заспокоїлись. Тому я змушений був повторити той же текст у новому вікні. Вважаючи, що ця проблема стосується геть усіх українців без винятку. І вона надзвичайно важлива.

Одначе проминуло понад десять годин після публікації мого посту, а заперечення не поступило жодного. Хоча й лайків підтримки немає також. З подібним я іще не зустрічався. Довкруги публікації запала німа злоблива тиша.

Що ж тут скривати. Усі, хто з піною на устах ще не так давно виступали проти пропозиції військового прокурора А. Матіоса, тим самим, за моїм переконанням, стали прибічниками позиції п. Медведчука, котрий бажає, щоб Донбас нинішній, по вінця сепаратизований, з-під багаторічної окупації, без будь-якої фільтрації, очищення, що називається, в реп’яхах і болячках колаборацизму загнати в здорове тіло України. Тим самим розповсюдити бацилу гангрени на весь організм нашої держави. Щоб у Верховній Раді, в уряді невдовзі з'явилися свої пушиліни... Бо їм здається, що ті, хто вбив тисячі українців перестануть бути ворогами, якщо їх завтра зодягнути у вишиванки, чи у центрах міст і сіл, де мешкають ці люди, вивісити українські прапори.

Ні, пані й панове! Гнила ідея. Нічого не варта. При розв’язанні подібних питань треба повертати голову в бік міжнародного досвіду. А він щодо даної справи накопичений, і чималий.

Коли армія США вступила на територію Німеччини у роки Другої світової війни, її спецпідрозділи активно проводили чистки від залишків фашизму, які притаїлися серед населення колишнього лігва гітлеризму. Кожна людина, підкреслю - Кожна!!!, з тієї зони тоді заповнювала анкету із 113 запитань щодо того, чим вона займалася у часи правління нацистів. Де був/була доросла особа, які питання вирішувала? Хто це конкретно може підтвердити? Спецоргани здійснювали детальну перевірку кожного факту, прикладу діяльності громадян. І якщо виникали додаткові запитання, то, фігурально висловлюючись, з'являлися ще 113 нових запитів! Аж до повної ліквідації всіх чорних плям на душах мешканців звільненої території.

Себто, уточняли все до найтонших деталей, подробиць. Американці були жорсткими і безпощадними. У такий спосіб вони виявили тисячі і тисячі примаскованих есесівців і інших поборників гітлеризму, які залягли до кращих часів, приховуючи свої антигуманні вчинкив ході катастрофи людства.

То був справжній, якби на нинішній лад сказати психологічний поліграф, милі пані й панове. Інакше просто не можна вливати до складу своєї держави частину території на якій убито понад 13 000 наших патріотів і героїв. І не потрібно зайве підіймати хвилю «бузи», що хтось когось ображає. Нам просто чесно і до кінця треба пройти цю величезну муку з очищення українського суспільства від липкого і противного мулу рашизму, оманливого "братства" з сусідом, який завжди носить сокиру за пазухою.

Я зовсім не прихильник генерала А. Матіоса. Є речі, вчинені чи висловлені ним, котрі мені зовсім не подобаються, і котрі засуджую не вагаючись. Але ТУТ ВІН 100-ВІДСОТКОВО ПРАВИЙ. Потрібна перевірка на поліграфі кожної людини, яка пройшла пекло окупації. Щоб надалі потім вільно і безпроблемно жила вся Україна.

Треба піддати аналізу кожну людину, яка перебувала на окупованій території, і чим вона там займалася. Кожну після окупації, якщо ми беремо її в свою українську сім'ю.

Я подібні речі досліджував вельми серйозно. Ще восени 2014 року у мене вийшла книга "Свічка на вітрі", де детально розповідається про те, як проводилася фільтрація (називалася вона - денацифікація) після звільнення гітлеризмом засмічених території нинішньої ФРН. Читайте про це в електронній версії моєї книги (розділ починається з 227 сторінки, а про «лікування» американцями даної хвороби конкретно розповідається на сторінці 334 і далі за текстом), шукайте, будь ласка, тут - http://vinnychany.kiev.ua/!_ata/data/140.pdf.

Американці тоді встановили найсуворішу кримінальну відповідальність за ухиляння від перевірки життя під гітлеризмом, а також за неточні дані, подані у відповідях на 113 злощасних запитань. Подібно має бути і у нас нині...

А це означає, що нинішня Верховна Рада має негайно розробити ряд законодавчих актів посилення відповідальності за сепаратизм і колабораціонізм, за зраду Батьківщини. Адже навіть смішно читати, що замало не кожен, хто 2014-го кликав біду Путіна на наші землі, агітував за повалення українського ладу на Сході України, перекривав дороги нашій бронетехніці, яка виступала на захист рубежів держави, агітував і організовував референдум за здачу території ворогам, відбуваються тепер здебільшого умовними термінами ув’язнення, або ж продовжують навіть верховодити на звільнених від окупації територіях. Де ще у світі таке, скажіть, будь ласка, відбувається окрім України?

Наче у відповідь на це моє запитання цими днями прилетіло повідомлення з Австрії. Суд Відня "відміряв" 42-річній громадянці Моніці Унгер чотирнадцять років ув'язнення за те, що вона займалася сепаратизмом і закликала, мабуть же ж, за прикладом окремих донеччан та луганців, Владіміра Путіна прийти… в Австрію.

Друзі! Але ж ця альпійська держава при такій жорсткості законодавства, з таким надійним захистом від колаборанства ні на йоту не постраждала від російської агресії. А ми... Маємо тисячі сиріт від агресії московітів, сотні знищених до тла міст і сіл України, тисячі могил наших синів-патріотів з’явилося на нашій землі від "обіймів" колишніх "старших братів", а ви ніяк не зрозумієте, що до ворога треба ставитись тільки так, як до ворога. І не нести його бруд до нашої спільної хати...

Олександр Горобець, письменник.