У суботу, перед Великоднем, більше трьох годин котив приміською електричкою, сказати б, - чугункою. У вагоні завізно, як колись до млина. Всім тісно, але ніхто й нікому не висовує ніяких претензій і докорів. Усе мирно, усе лагідно: що й казати, починалися пасхальні дні! А я, як той прискіпливий сторож – вуха настовбурчив топориком: усе прислухаюся, хто ж до кого якою мовою відкликнеться, обізветься....
Хочете вірте, хочете – ні: за весь час мандрівки не почув ні єдиного мосокомовного півслова. Жодного! Село, і ті, хто туди прямує давно кохаються в рідномовності. І приємно, і радісно від того: вітаю тебе, до болю ніжна, рідна сторона!
А ось як буде у понеділок-вівторок, коли люд масово повертатиметься з свят - важко сказати. Маю на увазі насамперед на виході з електропоїздів, коли переповнені ешелони підходитимуть до кінцевого пункту перед столичним вокзалом. В усі минулі часи, знаю, часто бувало таке, що манкурт забачить обриси Києва і автоматоматично, вважайте, переводить свої мовні регістри на рашосуржик. У нього вмикається ефект внутрішньої потворної меншовартості. Починає "какати" на всі боки...
А тут - мовний інспектор! Еге ж...
Тому пропоную Андрію Смолію і їх активній Київській міській організації Української Галицької партії (замість останнього слова випадково написав «армії»), яка по-праву є головним борцем за утвердження нашої рідномовності у Києві виготовити такий ось (опишу далі) красочний, барвистий, привабний плакат. На ньому крупними літерами, гадаю, варто написати: «ВИХОДЯЧИ З ЕЛЕКТРИЧКИ У СТОЛИЦІ НЕ ВИМИКАЙ УКРАЇНСЬКУ. БУДЬ УКРАЇНЦЕМ У КИЄВІ!».
А яке зображення має бути на тому плакаті, належало б, мабуть, провести конкурс художників. Яскравої фантазії у наших людей, слава Богу, вистачає...
Це гасло треба, переконаний, написати так, вивісити на видному місці, щоб його бачили всі, хто покидає електротранспорт. З цим проектом художнього гасла належить, либонь, піти на прийом до керівника Укрзалізниці. Треба добитися того, щоб подібні яскраві плакати були встановлені за кошти відомства у кожному вагоні електропоїзда. Це нагальна вимога дня!
Журналістськими стежками-дорогами. ВИСОКА ЖИТТЄВА МАРКА ПОЛКОВНИКА МУЛЯРА. Не відкриватиму усіх деталей наших загальних суттєвих обставин, але із цим добродієм, що зображений на світлині поруч зі мною, ми зустрілися місяць тому в черзі на очікування ме...
Смачного! Мабуть, із рік тому я звернув увагу на те, що в регулярних і немилосердних обстрілах росіянцями наших споконвічних територій так чи інакше під вогнем артилерії, мінометів та ракет і, звичайно ж, проклятих «Шахедів» замало не щодня щонайбільше...