"Поклоніться Матері Героя!" - Горобець

Річниця трагічних подій

Думаю, друзі, ви добре знаєте цю незабутню, чарівну і милу пані. Це – Ірина Гурик, мати Героя України, наймолодшого оборонця Майдану 2014 року, вічно дев’ятнадцятилітнього студента-філософа з Івано-Франківська, недовченого нашого українського Піфагора, чорночубого в кучериках Романа Гурика. Вічна Слава тобі Герою! Хороброму Народному Захиснику!

А ще доземний уклін, Слава й Повага твоїй мужній і красивій матері! Терпеливому її Серцю!

П’ять літ поминуло з тих пір, як до Франківська прилетіла та чорна звістка. П’ять літ немає вже Романа. А хто стріляв, хто убив молоду надію нашої нації – невідомо нічого й досі. І це як вирок владі, яка осідлала теплі місця лише для того, щоб набити кишені зеленим мотлохом. Гниди Януковича!

На фото: Ірина Гірик.

Я вже якось писав, що пані Ірина Гурик настільки гарна й доладна жінка, що може сповна слугувати прообразом Матері Героїв-захисників Незалежної України 21-го століття для монументального постаменту. Я думаю, що все одно прийде той час, коли в Україні буде українська влада, коли кращі скульптори зліплять з фігури неньки юного Романа Гурика образ Матері Героїв-захисників держави. Встановлять його, можливо, на місці, де колись у центрі Києва, на бульварі Тараса Шевченка, навпроти Бессарабського ринку стояв постамент. Чи будь-де в кращому місці столиці - не так уже важливо. Але він неодмінно, не перестаю вірити в це, буде.

Хочеться пані Ірині побажати міцного здоров’я і успіхів у вихованні інших її дітей. Ваш син – це зразок молодого українця, який безмежно любив свою Незалежну, Соборну Україну, і пам'ять про нього не зітреться в віках!

Слава Україні! Героям Слава! Слава Матерям Героїв!

Олександр Горобець, письменник.

Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.

Інші публікації автора

Дуби не помітили втрати хазяїна...

вівторок, 3 грудень 2019, 6:27

Люди і долі. Учора ввечері, вже пізньої пори, коли час лягати спати, а мене, начебто, хто у плечі штовхнув. Було зрозуміло: десь у душі моїй стрепнувся птах пам'яті... Я враз згадав, що саме цими днями – числа 26, 27-го листопада, день народження у мог...

Велике щастя бачити білий світ - 2

четвер, 28 листопад 2019, 11:44

Очі серцевина душі. Задосить трагедійна доля тітки Сандри Сайчук, практично другої моєї матері, про котру я, сказати б, у рум'янцях і відтінках переповів у попередній своїй публікації. Для тих, хто не читав цієї оповіді, повідомлю: вона розміщена за та...