письменник та журналіст
БЛОГИ
Думаю, друзі, ви добре знаєте цю незабутню, чарівну і милу пані. Це – Ірина Гурик, мати Героя України, наймолодшого оборонця Майдану 2014 року, вічно дев’ятнадцятилітнього студента-філософа з Івано-Франківська, недовченого нашого українського Піфагора, чорночубого в кучериках Романа Гурика. Вічна Слава тобі Герою! Хороброму Народному Захиснику!
А ще доземний уклін, Слава й Повага твоїй мужній і красивій матері! Терпеливому її Серцю!
П’ять літ поминуло з тих пір, як до Франківська прилетіла та чорна звістка. П’ять літ немає вже Романа. А хто стріляв, хто убив молоду надію нашої нації – невідомо нічого й досі. І це як вирок владі, яка осідлала теплі місця лише для того, щоб набити кишені зеленим мотлохом. Гниди Януковича!
На фото: Ірина Гірик.
Я вже якось писав, що пані Ірина Гурик настільки гарна й доладна жінка, що може сповна слугувати прообразом Матері Героїв-захисників Незалежної України 21-го століття для монументального постаменту. Я думаю, що все одно прийде той час, коли в Україні буде українська влада, коли кращі скульптори зліплять з фігури неньки юного Романа Гурика образ Матері Героїв-захисників держави. Встановлять його, можливо, на місці, де колись у центрі Києва, на бульварі Тараса Шевченка, навпроти Бессарабського ринку стояв постамент. Чи будь-де в кращому місці столиці - не так уже важливо. Але він неодмінно, не перестаю вірити в це, буде.
Хочеться пані Ірині побажати міцного здоров’я і успіхів у вихованні інших її дітей. Ваш син – це зразок молодого українця, який безмежно любив свою Незалежну, Соборну Україну, і пам'ять про нього не зітреться в віках!
Слава Україні! Героям Слава! Слава Матерям Героїв!
Олександр Горобець, письменник.
Сокровенне. Я давно-давно, ледве не все доросле, свідоме своє життя чекав цього дня. Бо не буває ж таке: зналися люди, симпатизували одне одному, розвело їх життя — і назавжди. Якщо ми, слава Богу, і живі, і здорові! Сучасне, як я вважаю фото пані Тама...
Відверто. Ось і все, можна впевнено вважати 30 березня 2024 року в Україні завершилася ера газетно-паперового буму. Коли газетою, її публікацією, можна було, як недвозначно казали, вбити і людину, і муху. Саме цієї березневої суботи завершився випуск ...
