Думаю: яким треба бути дурнем на місці головного редактора Інтернет видання, щоб надавати лобне місце центральної полоси «Української правди» якомусь Плотницькому, головному, парадному бандюку Лугандонії, аби він з їхньої трибуни звертався на всю країну і світ, заспокоював усіх своїх поплічників, які уже дременули світ за очі – мовляв, не сьогодні – завтра наведемо порядок в моєму терористичному господарстві. Повертайтеся, мовляв, додому. Все буде, як було.
Який же ж герой полоси без портрета, кілограмів так на 130!? (Читати й дивитися тут - http://www.pravda.com.ua/news/2017/11/22/7162977/ )
Хоча, допускаю, що й не дурнем є той, хто давав матеріалу «зелене світло» на центральну полосу, - підприємливим: за все подібне, напевне ж, щедро заплачено. (Дай Бог, щоб я тут помилився!) Інакше в таких ситуаціях нині не буває. Якщо ні, то нехай мені доведуть: який може бути інший інтерес УП представляти свою трибуну бандиту? Хіба України не стосується залізне правило, відоме журналістам усього світу: терористам слова не надають…
Здається мені, що все це є не що інше, як безпосередня публічна зрада інтересів українського народу і держави? Де ж ці доблесні наші працівники СБУ? Що, знову трусять бізнесменів і багатих купців, замість того, щоб оберігати національну безпеку ? Де, нарешті, завжди пильний родоначальник сайту «Миротворець» Антон Геращенко? Чому він тут мовчить?
Журналістськими стежками-дорогами. ВИСОКА ЖИТТЄВА МАРКА ПОЛКОВНИКА МУЛЯРА. Не відкриватиму усіх деталей наших загальних суттєвих обставин, але із цим добродієм, що зображений на світлині поруч зі мною, ми зустрілися місяць тому в черзі на очікування ме...
Смачного! Мабуть, із рік тому я звернув увагу на те, що в регулярних і немилосердних обстрілах росіянцями наших споконвічних територій так чи інакше під вогнем артилерії, мінометів та ракет і, звичайно ж, проклятих «Шахедів» замало не щодня щонайбільше...