Невже Лугандон купив "Українську правду"?

Читаючи ІнтернетЗМІ

Думаю: яким треба бути дурнем на місці головного редактора Інтернет видання, щоб надавати лобне місце центральної полоси «Української правди» якомусь Плотницькому, головному, парадному бандюку Лугандонії, аби він з їхньої трибуни звертався на всю країну і світ, заспокоював усіх своїх поплічників, які уже дременули світ за очі – мовляв, не сьогодні – завтра наведемо порядок в моєму терористичному господарстві. Повертайтеся, мовляв, додому. Все буде, як було.

Який же ж герой полоси без портрета, кілограмів так на 130!? (Читати й дивитися тут - http://www.pravda.com.ua/news/2017/11/22/7162977/ )

Хоча, допускаю, що й не дурнем є той, хто давав матеріалу «зелене світло» на центральну полосу, - підприємливим: за все подібне, напевне ж, щедро заплачено. (Дай Бог, щоб я тут помилився!) Інакше в таких ситуаціях нині не буває. Якщо ні, то нехай мені доведуть: який може бути інший інтерес УП представляти свою трибуну бандиту? Хіба України не стосується залізне правило, відоме журналістам усього світу: терористам слова не надають…

Здається мені, що все це є не що інше, як безпосередня публічна зрада інтересів українського народу і держави? Де ж ці доблесні наші працівники СБУ? Що, знову трусять бізнесменів і багатих купців, замість того, щоб оберігати національну безпеку ? Де, нарешті, завжди пильний родоначальник сайту «Миротворець» Антон Геращенко? Чому він тут мовчить?

Опублікував: Олександр Горобець
Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.

Інші публікації автора

Довге повернення Євгена Чикаленка додому

середа, 19 вересень 2018, 15:21

Хто і що не пускає Великого Українця до столиці. Без малого п’ять років уже (з 8 грудня 2013 року) на лобному місці столиці, де сходяться Хрещатик і бульвар Тараса Шевченка, якраз навпроти Бессарабського ринка, бовваніє порожній п’єдестал. Колишня уклі...

Яблуками пахне ввечері село...

понеділок, 17 вересень 2018, 16:38

Завітайте до мого осіннього саду... Край, де я знайшовся і виріс вважається вишнево-яблуневим, сливовим раєм. Поділля, Вінниччина, вельми щедра, благодатна земля. У нашому районі за радянських часів було аж три радгоспи плодово-ягідного тресту, які вир...