Ліфт для українців?

Майже жарт...

Запровадив у Фейсбуці приватну рубрику "РІДНОМОВНИЙ КИЇВ". Перша добірка:

I. У переповненому тролейбусі
Заходжу вранці до переповненого тролейбуса. Буквально силоміць, аж гудзики тріщать продираюся від дверей на середину, а там дві фарбовані зросійщені бабці зчепилися, як собаки гризуться. Мабуть же ж, за територію. Одна під одним мої вухом так незугарно "щебече", ледве на мат не зривається, ще одна з іншого боку, ледве не заголюється в її бік. Гидко, аж кулаки сверблять.
Не витримую, й голосно, на весь салон кажу:
-Тільки заглянеш до тролейбуса, наче в Кремль зайшов: усі німецькою гелготять…
Не повірите, але факт: враз так стало тихо, наче люд кудись щез, подівався. Тільки погляди на мене цікаві й затяжні крадькома кидають. Хто зиркне з-під чужого ліктя, хто промовисто оглянеться. Ряшівки-московітки немовби понімілі.
Проїхав чотири зупинки у повній тиші. Куди й поділися московітські сороки. Тісно, але всім добре…

II. Ліфт лише для українців

Стою в лікарні біля ліфта. Кілька разів натиснув кнопку виклику, реакції ніякої: обидві кабіни бродять верхніми поверхами, не поспішають донизу. Позаду чую голос, звернений начебто до мене:
-Что опять не візіваєтся? Безобразіє…
Не повертаючись на голос, у тон виголошеному відповідаю:
-Так почули ж окупаційну мову, жоден вниз не опускається… Бояться...
Позаду наче слон засопів. Гнівно затупотів ногами. Оглядаюся – лощений дебелий пенсіонер, напевне, з числа колишніх засланих на «поддєржку Украінє». Кидається в атаку:
-Ви откуда такой родом?
-З України, - відповідаю через паузу.
-С какой Украины? Мы все родом из СССР.
-Та пішли ви зі своїм сер-сер. Тепер давай вам днр, лнр.
Мій візаві аж на місці вужем скрутився, з лиця посинів.
-О, как я люблю єті просвєтітєльскіє разгАвори… Я, может, больше вас бандеровец, потому, что пожіл в тех краях, І по польскі умєю…
-Тільки чомусь шварнякаєте по-хазарськи…
У цей час передімною відкрився ліфт, я ступив туди і тут же натиснув кнопку шостого поверху.
Ошелешеному московіту помахав рукою, і гукнув крізь двері, що зачинялися:
-Тільки для українців…

Розумію: невиховано, не інтелігентно. Одначе інакше вони не розуміють. Нехай звикають, що мова загарбників у Києві по за сферою цивілізації…

Опублікував: Олександр Горобець
Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.

Інші публікації автора

Коли є здоров'я, то й хрін за цукор

неділя, 29 березень 2020, 8:45

У доктора уродини. Виявляється, що й доктори-цілителі, як усі земні сьогосвітні люди, мають свої дні народження і не спустилися з небес, як іноді таке здається, коли вони стоять над нами у білих халатах, а виросли з-поміж нас. Хоча їх вердикт і слово є...

Ярина - дзвонар нашої "хиренної волі"

неділя, 22 березень 2020, 19:08

До суду Божого страшного! Нині зненацька обізвався дзвоником на мобільний телефон племінник — відомий київський лікар, хірург Роман Миколайович Горобець. Заходився розповідати про те, що у цю весняну хурделицю відвідав одинокий пост під гніздилищем нов...