Так і запишіть, ті, хто веде денники: 26 лютого відтепер велике свято на вулиці всіх українських злодіїв. Особливо ж тих, хто при владі. Хто не просто пощипує, а буквально шматки відриває від державного пирога. Давиться і далі підцуплює, «шмонає». До нині, за української бездарної влади, можна було хоч і в усі кишені щосили красти, але не можна при цьому зайве добріти з виду, на очах пухнути, приростати новими маєтками і палацами, шикарними лімузинами. На заваді стояла, звичайна ж, людська заздрість. До того ж підперта ганебним костуром, як його вважали ті ж таки торбохвати, - законом. Якщо точніше - статтею 368-2 Кримінального кодексу України, яка передбачає покарання для чиновників за незаконне збагачення.
Щоб усім було зрозуміло, то в демократичному світі у вас хабаря не візьме чиновник, саме через те, що найжорстокіше покарання в їхньому законодавстві, якраз за незаконне збагачення. В його декларації все повинно зійтися копійка в копійчину з зарплатами, преміями, іншими прибутками. І не дай же ж, Боже, виявиться, що придбано будь-що на статки, котрі виходять за межі документальних прибутків.
Показовим виявився щодо цього приклад військового прокурора з зони бойових дій, у котрого нового добра виявилося на мільйони і мільйони гривень, а зарплата була в сотні разів меншою, аби це придбати на законних підставах. Попервах, начебто сміливе ще тоді НАБУ завело кримінальну справу, не зважаючи на величезний спротив військової, а потім і генпрокуратури, багатьом із тих набутків детективи знайшли корені злочинного походження. Бо ж справді, новенькі пожитки не падають самі собою з неба. Але «свої люди» знайшлися на верхніх поверхах влади і доволі швидко скрутили те ж таки НАБУ у баранячий ріг. Ви, скажіть, будь ласка, щось чули, щоб ці, тепер вельми ялові детективи з бездарного Бюро бодай одну справу довели до судового завершення? Я – ні. При захмарних зарплатах… При величезних штатах…
Не менш яскравим прикладом незаконного збагачення виявився зовсім свіжий випадок з життя однієї столичної пані. Її батько, дядько з доволі мохнатою рукою, поставив власну доцю на чолі якоїсь там буцімто волонтерської організації, котра мовбито допомагає бідним і воякам на фронті. А всі джерела надходжень добра до цього неприбуткового фонду поступають з-за кордону, через гранти І ось цій хитрій і видзигористій панянці поставили питання: а звідки у вас, чарівна, взялися такі величезні статки? В одну мить у столиці з’явилося пів десятка ваших приватних квартир, кілька дач, «крутих» авто? Невже за вашу загалом же майже мізерну зарплату?
Одне слово, на-во-лон-те-ри-ла! Як той колись суддя-хабарник, накалядував!
І ось, можемо тепер привітати і цю пані, і її татуся. Тривога була хибна. Тепер на вашій вулиці, і на бульварах, проспектах усіх українських знаних злодюг велике свято. Конституційний суд України визнав неконституційною статтю 368-2 Кримінального кодексу, яка передбачає покарання для чиновників за незаконне збагачення. Суд вирішив, що положення статті не відповідають принципам верховенства права та презумпції невинуватості. Позаяк стаття про незаконне збагачення нібито зобов’язує самого підозрюваного довести законність його статків.
Іншими словами, в усьому демократичному світі того, хто в тій чи іншій іпостасі представляє інтереси держави фіскальні органи мають право запитати, звідки, козаче, у тебе новенький «Медседес», шикарна дача, дві квартири взялися, якщо ти за рік лише на одну маєтність можеш заробити? А ось в Україні не можна… Ви що, це ж порушення верховенства права.
Найбільше мене дивує те, що цей закон зі статтею ККУ 368-2 ще не так давно буквально на волов’язі протягували через парламент, оскільки вона була складовою пакету канонів, котрі конче потрібно було прийняти для отримання Україною безвізового режиму. І це називалося важливою часткою успішної законодавчої реформи! Що ж змінилося тепер? Невже уже наїлися реформованого? Так швидко?
Просто стаття 368-2 ККУ блокує весь «цимис» для розеішного єиття крадійській братії. Змушує приховувати і переховувати від людських очей украдене. Тому й підчистили рогатки в угоду всім крупногабаритним бандюкам із верхніх бантин влади, насамперед!
Олександр Горобець, письменник.
На останньому рубежі. Для багатьох моїх земляків вінничан, напевне, і одеситів, кримчан, здебільшого віруючих римо-католиків, хто відвідує костьоли, ці останні дні нинішньої осені позначені печалю і смутком: на вісімдесят першому році життя пішов за св...
Сокровенне. У Тернопільській обласній науковій універсальній бібліотеці (ОНУБ) усе ширших обертів набирає процес із книжкового поповнення фонду за рахунок надходження нових творів, які дарують своїм майбутнім читачам місцеві автори. Хід безпомилковий...