Хунта чи не хунта?

ХУНТА ЧИ НЕ ХУНТА?

Знайте, пані й панове, що не 5 вересня ц.р., з початком роботи нової сесії Верховної Ради, а 7-го дня осені практично стартував новий політичний сезон в Україні. І навіть не зі звернення глави держави до парламенту, а з закулісної, потаємної вечірки лише для своїх у «Заліссі». А якщо чесно, то команду «Марш!» політсезону була віддана тоді, коли сотні найлюксовіших авто, в оточені приватних церберів також «на конях», повезли своїх небожителів на «сходняк». Відбувся він у традиціях елементарної злодійської зграї: під опікою і за спиною по-бойовому екіпірованих бійців так званої Нац. гвардії. Охоронців з автоматами, як пише преса, було аж сім автобусів. Якщо в кожному навіть нараховувалося не по сорок, а лише по тридцять бійців, то це 210 осіб. Дві роти бойової охорони. Це і є градус страху влади перед народом…
Цей бойовий заслін свідчить і про те, що ті, хто зібрався у «Заліссі» добре знають: український демос їх вважає табуном п’явок, банальних злодіїв, які грабують країну і тому, либонь, готові на найрішучіші дії. Через це владі потрібно ховатися за бронежелети. З іншого боку до числа закулісних змовників увійшли, як відомо, депутати фракції БПП, міністри від цього мейнстриму і головні вожді-правителі режиму. Якщо до цього додати, що все це найбагатші люди держави і в чиїх руках водночас знаходиться вся повнота влади, то потрібно дивитися до політичного словника, щоб визначити, як зветься такий альянс, коли до його складу входять багатії та головні управлінці. Ви не здогадалися?
-Це і є, мабуть, справжня хунта, - кажу одному своєму знайомому. – Їх так довго Кремль просив оформитись, аж нарешті учора вони вийшли на публіку. Темної ночі, у лісі…
-Ти що, - відповідає мій товариш. – Хунта була в Піночета. Але вона все робила в ім’я держави. Жорстко, але справедливо, для зміцнення суверенітету, незалежності країни. Для її розквіту, в чому всіх переконало життя. Зверни увагу, Августо Піночет не нажився, не надбав мільярдів, не озолотив сім`ю свою, нарешті, не забрав їх з собою на той світ. Усі його поплічники нічого не вкрали також. Жодного звинувачення у цьому не чути. А тут зовсім інша ситуація. Весь світ здивований, що зграєю крадуть усе підряд. Народ довели до зубожіння, все державне розтягли, і кінця-краю цьому немає. Це не хунта, це щось страшніше…