Фальшиві чоботи для Папи Римського

Чи заінтригував би вас, друзі, хапкий і недвозначний заголовок «Книжка про українця на папському престолі»? Мене ж, звичайно, зацікавив, та й ще неабияк. Тим паче, що йдеться про статтю, опубліковану в вельми популярній газеті у США – україномовній «Свободі». І з’явилася вона на шпальтах видання ще 1963 року. Коли до царювання Іоанна Павла 11 (Кароля Юзефа Войтили), хоч і поляка за національністю, але людини, котра частинку свого життя мешкала у довоєнному Львові ще було дуже далеко. Я ж гортав підшивку цими днями, і замало не підстрибнув на місці, прочитавши такий заголовок.

Одне слово, починаю я читати ту давню публікацію, водночас гарячково розмірковую над тим, як же ж могло так статися, що я ніколи ні сном, ні духом не відав, аби наш побратим українець, хоч якимсь чином був би наближеним до величного поста глави Ватикану. І ось про що пишеться у тій статті.

Письменник Морріс Вест (у лапках подається пряма мова видання зі збереженням стилістики і пунктуації газети) «провадив на папський npecтіл у Римі українця і призначив йому велику ролю в поладнанні світових проблем». Автор твору, який нещодавно з’явився під назвою «Чоботи рибалки», пише «Свобода» — «це вже відомий у літературі письменник. Він народився в Індії, але свій дозрілий вік прожив у Римі, спершу як кopecпондент лондонського „Дейлі Мейл", а далі, як визнаний критикою письменник. Серед його літературного доробку є такі почитні романи, як „0боронець диявола" (,Левілс адвокейт") і ,Дочка мовчання" ("Дотер оф сайленс"). 0бидва ці романи принесли Вестовi захоплені рецензії. Написані із надзвичайною майстерністю. вони визначаються сенсаційністю, яка й здобуває Вестові широкого читача. „Дочка мовчання" — це розповідь про розводовий процес. В цьому романі Вест виявив велике знання канонічного права. Знання ватиканських проблем підсунуло Вестові нову сенсаційну тему, що ії він розвинув у своєму романі „Черевики рибалки", романі, який вже тепер визнають, як „бестселер" біжучого року.

Роман Морріса Веста починається зовсім правдоподібно, неначе репортаж із справжніх подій. В Римі умирає Папа. Весь католицький світ стоїть перед великим завданням: висунути на папський престіл людину, яка могла б дати напрям для всього світу, що переживає важкі часи. Найбільша відповідальність спадає на кардиналів, яких Вест зображує згідно із сьогоднішньою дійсністю, замінюючи лише їхні імена. Майже всі кардинали — це старші віком люди, свідомі того, що папою треба вибрати людину молодшу, активну, яка могла б noвести Церкву і весь світ до кращого. Вест, з властивим йому своєрідним гумором, тепло відтворює розмови найвизначніших кардиналів, головно кардинала Леоне, ocoбисто заінтересованого у тому, щоб бути вибраними на Петрів престіл.

Конкляв кардиналів починається у книзі Веста сенсацією: на ньому з'являється новий, маловідомий кардинал. колишній митрополит Львова і архиєпископ України Кирило Лакота. Висока xyдopлява постать українського кардинала зразу притягає увагу всіх учасників конкляву тим більше, що кардиналам відомо, що митрополит Лакота відбув довголітню каторгу на Сибіру, куди запроторив його совєтський уряд. Ще більше враження на всіх кардиналів справляє вступна промова Лакоти, який говорить: „Я перебував останніх 17 років у в'язниці, я не маю права 6ути тут між вами. Але дозвольте мені говорити за тих усіх, які йдуть у темряві".

Глибокі і скромні слова Кирила Лакоти з'єднують всіх кардиналів. Вони, відчули, що мають вибрати наступника того давнього Рибалки, що npuйшов, як мученик до Риму, як мученик згинув у Римі. Тож кардинальський конкляв вибрав одноголосно українця Кирила Лакоту новим Папою. Ця книжка Веста не лише своїм початком нагадує дійсність. Вся її проблематика — це проблематика наших днів. Новий папа, як і його noneредннк, мусить діяти в обличчі атеїстичного комунізму. Для нового папи, українця Кирила Лакоти, який носить на собі знаки большевицьких тортур - це спеціяльне завдання, Папа Кирило щасливим збігом обставин уникнув "промивання мозку" під час свого побуту на Сибіру, і йому припало стати проти свого ката: колишнього начальника сибірських тюрем і слідчого судді Каменєва, що став головою совєтського уряду. Не зважаючи на взаємну ненависть, папа Кирило, і npeм'ср Каменєв знаходять спільну мову в ім'я гуманізму; перший, шукаючи духового відродження людей, другий, стараючись знайти якусь гуманістичну релігію для людей на землі. В цьому договорюванні відіграє поважну ролю американський президент, який у романі носить ім'я Роберта.»

Газета «Свобода» 1963 року писала: „Черевики рибалки" — це сенсаційний твір і, не зважаючи на всі його відклики до дійсності (Вест згадує про високопоставлених інформаторів, які допомагали йому в писанні ромаиу). — це фантастичний твір. Для українців він приємний тим, що український архиєпископ став гідним не лише кардинальського капелюха і навіть папського трону, але й гідним дати розв'язку світовим подіям, послужити усьому людству. Читач радо прочитає цей твір Веста не лише задля його сенсаційності, але й тому, що він широко насвітлює пекучі проблеми. Критики цілого ряду передових літературних журналів прийняли цей новий твір Bеста із похвалами, пророкуючи йому широку популярність. Критик „Сатердей Рев`ю" пише, що дотепер всі події, що про них розповідає Вест — здійснились. Чи не думає він, що й дальші події, описані у Вестовому романі, мають здатність здійснитись…»

Тут я ставлю крапку в цитуванні давньої статті газети нашої чисельної діаспори США. Під час її читання мене все не покидало химерне запитання: чому я ніде в українській пресі не бачив і згадки про цю книжку, яка буцімто звеличує вихідця з нашого народу? Чому про все це мовчала й наша діаспора? Нехай би про українця на папському престолі лише в художньому творі. Це ж теж солідне визнання нашої нації. Тим паче, що книга, за станом на 30 червня 1963 року досягла першої позиції у списку бестселерів New York Times для дорослої белетристики, і стала найбільш продаваним романом у Сполучених Штатах Америки того року, згідно з даними Publishers Weekly. Більше того, я доволі швидко встановив, що твір Морріса Веста «Черевики рибалки» (англ. The Shoes of the Fisherman) ще 1968 року, під тією ж самою назвою (себто, через п’ять літ після появи роману) був екранізований. Фільм спочатку знімався під проектом британського режисера Ентоні Асквіта, але він захворів і був замінений Майклом Андерсоном (Асквит помер у рік виходу стрічки на екрани). Загалом кінотвір номінований на дві премії «Оскара» за кращу музику до фільму і за кращу роботу художника-постановника (Джордж Девіс, Едвард Карфагно).

Розгадка цього дивного ребусу тут. Через вісімнадцять номерів після публікації, уривки з якої зацитовані мною вище, і на які я щиро спокусився, з’явилася нова публікація про Вестові черевики. Виявилося, що і автор твору Морріс Вест, і той, хто готував публікацію для газети «Свобода» не зумів розібратися в поняттях, хто такі насправді росіяни, а хто такі українці. Яка поміж ними діалектична різниця. Вони й не уяснили, що це зовсім різні люди, і доля їхніх народів абсолютно різна. Як стало зрозуміло, письменника захопила унікальна доля Верхо́вного Архієпи́скопа, кардинала Йо́сифа Сліпого (у світі Йо́сиф Коберни́цький-Дичко́вський). Саме він, як відомо, за власну віру і чесність виніс на своїх плечах морок вісімнадцяти літ ув’язнення московітів у жахливих сибірських таборах. Ця вірність служінню Богові, людям, церкві викликали у пана Веста захоплення і повагу, бажання увіковічнити образ кардинала-мученика. Він і придумує сюжет «Чобіт рибалки» з обранням на пост глави Ватикані стійкого священнослужителя, який не покорився комуністичному режиму, не зрікся своїх ідеалів і під багатолітніми тортурами.

Задум, либонь, верхував над істиною при написанні твору. Морріс Вест тільки на початку роману згадує, що його літературний кардинал зі Львова, що він українець. На це вказується ще один раз у тексті, і все. А далі літератор губить канву національності свого героя, вибивається з русла свого первинного посилу. Він постійно пише, що його Лакута - росіянин. Що є історичною фальшивкою. Позаяк московіти своїх святих отців навіть в пору дрімучого атеїзму і полювання на відьом у рясах так жорстоко не катували. Знищували, вбивали, садили на довічну каторгу лише священників-українців. Тому чоботи для Папи Римського пошиті Моррісом Вестом не справжні, а лукаві, криводушні. Ось чому твір не викликав ніякої уваги в середовищі українців. Якщо сказати нинішніми словами, твір проступив у реальності справжнім фейком…

Автор твору не до кінця розібрався і в радянській системі управління державою. Опонент його головного героя священника, то генеральний секретар цк кпрс, то він чомусь називається прем’єром.

До того ж виявилося, що автор публікації в газеті «Свобода» явно не сумлінно поставився до підготовки матеріалів для своєї статті. Про індійське походження письменника Моріса Веста це абсолютна вигадка. Насправді, вказаний літератор насправді австралієць. У редакції ж видання не перевірили логічних посилів автора публікації, сприйняли все написане ним на віру, тому потім довелося вибачатися перед читачами.

Така ось вийшла дивна і нелогічна історія з Папою Римським українцем у художньому творі, який не схвилював українців.