письменник та журналіст
БЛОГИ
Сьогодні французька газета «Ліберасьйон» опублікувала таку інформацію: «РОСІЙСЬКА ПРАВОЗАХИСНИЦЯ І ЖУРНАЛІСТ ЗОЯ СВЄТОВА ЗВЕРНУЛАСЯ ДО ПРЕЗИДЕНТА ФРАНЦІЇ ЕММАНУЕЛЯ МАКРОНА З ПРОХАННЯМ ДОПОМОГТИ У ЗВІЛЬНЕННІ УКРАЇНСЬКОГО РЕЖИСЕРА ОЛЕГА СЕНЦОВА, ЯКИЙ БУВ ЗАСУДЖЕНИЙ ЗА ЗВИНУВАЧЕННЯМ У ТЕРОРИЗМІ…»
Як пише пані Свєтова, президент Росії Путін не бажає звільняти Сєнцова, оскільки маестро публічно виступив проти входження Криму до складу РФ. Вона відмічає, що український режисер став політичним заручником Кремля. Правозахисниця висловлює надію, що французький президент зможе переконати свого колегу Владіміра Путіна помилувати Сєнцова.
Ні, на щастя, в Москві і Росії не всі однакові, з вичахлими ватними мізками а ля Путін, є такі, котрі добре усвідомлюють, розуміють, що мракобісна злоба імперців це лиша задавнена шовіністична хвороба, котру треба активно лікувати. Це і є Зоя Свєтова - журналіст і правозахиниця...
Можна лише подякувати пані Свєтовій за її енергійну вельми людяну, чутливу позицію. Я вже писав якось про цю винятково душевну московську жінку, діяльного і відчайдушного правозахисника. Це вона, коли ще тільки починалися події нової російсько-української війни, і в тій первинній веремії запропали долі українських заручників Клиха і Кольченка, яких викрали спецслужби ординців, хлопці мовби розчинилися в московітському антиукраїнському рейваху, знайшла їх в СІЗО аж на Кавказі. Першою зустрілася з ними, подала сигнал про це в Україну. Одначе ніхто з наших безголових політиків навіть не додумався подякувати пані Свєтовій за цю її велику турботу. За відвагу і лицарство. Тепер вона знову проявила публічну ініціативу на фоні всього світу про звільнення нашого режисера Олега Сєнцова. Подякуймо ж їй за цю небайдужість!
Сокровенне. Я давно-давно, ледве не все доросле, свідоме своє життя чекав цього дня. Бо не буває ж таке: зналися люди, симпатизували одне одному, розвело їх життя — і назавжди. Якщо ми, слава Богу, і живі, і здорові! Сучасне, як я вважаю фото пані Тама...
Відверто. Ось і все, можна впевнено вважати 30 березня 2024 року в Україні завершилася ера газетно-паперового буму. Коли газетою, її публікацією, можна було, як недвозначно казали, вбити і людину, і муху. Саме цієї березневої суботи завершився випуск ...
