"Двійник із... космоса", - блогер

Не вигадана історія

Знаючи про те, що на Петра і Павла у колишнього мого колеги, журналіста Петра Приходька день уродин, а попри те, 12 липня водночас є і Всесвітнім Днем фотографа, чим у своєму газетярстві він вельми серйозно займався, я попрохав приятеля прислати мені свою світлину. Сьогодні вранці я написав статтю про дона Петра, треба було виставляти її на Інтернет сайти, заглянув до поштової скриньки – обіцяного вкладення не було. Ось уже воїстино виходить так, що швець ходить босоніж...

Довелося викроювати фото пана Приходька зі знімка, який використовував раніше, у публікації, котра вийшла на Фесйбуці, озаглавлена «На рибалці у Вільчинського…» І тільки пізно увечері, фактично під завісу учорашньої святешної доби помітив я у пошті довгождане вкладення. Там виявилося декілька знімків. Один із них мене розсмішив. Своєю унікальною історією.

Скільки Петро Приходько працював у «Правді України», стільки, пригадую, йому й ліпили родинне братство з московським... космонавтом Георгієм Гречком. Якщо придивтися, то чоловіки, хоч мешкають у різних кінцях паланети, а з деяких пір і у різних державах, наче змальовані з одного копила. До дрібниць схожі будови голови, обриси щік, лоба, на один манер мають зачіски, розріз очей. Дехто з керівників районів і областей іноді телефонуваючи мені, так і говорили:

-Прийшли свого заспаного космонавта, нехай приїде, наших людей сфотографує…

-Якого ще космонавта? – дивувався я.

-Ну того, що двійником у Георгія Гречко працює.

Я якось і сам придивившись до їх вельми подібних фізіономій, так і запитав Петра Олексійовича:

-А справді, чого ви такі схожі, як з одного копита виготовлені?

Петро Приходько весело сміявся:

-Такими вдалися. Він, здається, з Ленінграда родом, я – з Васильківського району Запоріжжя. У родстві не помічені. Та й космонавт Гречко мені замло не у батьки годиться. Але якщо зустріну, можливо, обо'язково виясню і його думку щодо всього…

Несподівана здибанка поміж ними таки справді якось приключилася. Якщо не помиляюся, то відбулася це, начебто, в Одесі, на котрійсь із гуморин. Наш фотокор Петро Приходько лише запримітив широкоскулого космонавта, так, як кажуть, і попер щодуху на його. Коли газетяр наблизився до Георгія Михайловича на відстань кількох кроків, той від несподіванки високо скинув примітні свої брови. Мовляв, що за диво: я тут стою, а хто ж це у моїй подобі наближається?

Наш фотокор запримітивши, що Гречко зніяковів і нібито аж навіть розгубився, весело і голосно засміявся. Не змовляючись, українець і білорус по матері літун-космонавт... міцно обнялися. Наче й справжні брати.

Що ж, подібне серед людей зрідка буває. Чоловіки радо поспілкувалися, посміялися з ситуації, в яку втрапили, обмінялися телефонами. Одначе більше зустрітися на вдалося. У квітні 2017-го Георгія Гречко (1931 р.н.) не стало. Залишилася на згадку лише ось ця світлина. Спробуйте відгадати, хто на ній був кому родичем, а хто для кого двійником.


Світлина від Olexandr  Gorobets.
Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.

Інші публікації автора

Довге повернення Євгена Чикаленка додому

середа, 19 вересень 2018, 15:21

Хто і що не пускає Великого Українця до столиці. Без малого п’ять років уже (з 8 грудня 2013 року) на лобному місці столиці, де сходяться Хрещатик і бульвар Тараса Шевченка, якраз навпроти Бессарабського ринка, бовваніє порожній п’єдестал. Колишня уклі...

Яблуками пахне ввечері село...

понеділок, 17 вересень 2018, 16:38

Завітайте до мого осіннього саду... Край, де я знайшовся і виріс вважається вишнево-яблуневим, сливовим раєм. Поділля, Вінниччина, вельми щедра, благодатна земля. У нашому районі за радянських часів було аж три радгоспи плодово-ягідного тресту, які вир...