Ділили Чорноморський флот

З історії наших днів буремних

Коли я десять літ поспіль трудився головним редактором газети «Правда України» жодна більш-менш важлива подія у молодій нашій державі не проходила мимо моєї уваги, або й участі в ній. Ось і в другій половині неділі, 2 серпня 1992 року, це фактично 26 років тому, в моїй київській квартирі враз наполегливо обізвався телефон. Повідомили з адміністрації президента України, що на мене у Борисполі, на військовому аеродромі (знаходиться поруч із цивільними повітряними воротами держави), чекає… літак. Принаймні, так у розмові зі співробітником прес-служби напівжартома вийшло.

Світлина від Olexandr  Gorobets.

Військовий літак прямує до Криму. Нас, групу столичних журналістів, доставлять до аеродрому Бельбек. Звідти автобусом до якогось там санаторію, де ми переночуємо. А вранці понеділка, 3 серпня, має відбутися грандіозна подія – на одній із колишніх закритих дач ЦК КПРС (здається, що №9) Мухалатка пройдуть заключні перемовини делегацій України і Росії, що нарешті має привести до підписання Угоди про поетапне урегулювання проблеми Чорноморського флоту.

Ну, як, скажіть, було не полетіти. Побувати в закритій зоні відпочинку колишніх небожителів політбюро, спуститися серпантином до суворо охоронюваної зони загадкового селища Олива. А потім не подивитися кіно цієї вишуканої манірності, де жантильні і задавакуваті москвичі опускаються до рівня Л. Кравчука і інших. Я швидко кинувся прасувати штани і сорочку, наповнювати різними нехитрими речами свій похідний рюкзак. Незабаром під хатою з’явилося редакційне авто. І ми помчали з водієм практично аж до самого в’їзду в місто Бориспіль з боку столиці. Там знаходився контрольно-пропускний пункт військового аеродрому. За коротеньким списком мене запустили на його бетонну територію. Неподалік КПП вже розігрівав двигуни великий лайнер.

Світлина від Olexandr  Gorobets.

Журналістів на борту виявилося всього декілька. Летіли люди зі служби протоколу адміністрації президента, декілька генералів, учасники завтрашніх переговорів.

Мухалатка запам’яталася м’якими і ніжними запахами квітів і моря. Довгим та звивистим серпантином дороги від траси угорі до ледве примітних приміщень у густих заростях дерев і квітучих, запашистих кущів над морем. Відгороджених від зовнішнього світу режимними постами. Багатством, навіть швидше – вишуканою показною позолотою убранства всередині просторих, мармуром оздоблених приміщень, багатих килимових доріжок, розкішних картин, розбуялих букетів квітів.

Світлина від Olexandr  Gorobets.

За зачиненими дверима тривалий час працювали делегації двох країн. На якийсь час туди запустили журналістів з камерами, і тільки потім почалася прес-конференції глав держав. Поруч із Леонідом Макаровичем Кравчуком з'явився той, що зично зі зламом у голосі казав: "Панімаєш, отдайом всьо, что только можна Украінє..." Яким же то все було обманом...

Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.

Інші публікації автора

Тепер "Новачком" Путін маститиме двері Білого Дому

неділя, 18 лютий 2024, 8:42

Смерть Навального. Росіянці, люди з дияволом у голові, знову своїми карколомними, безсердечними подіями заполонили перші шпальти всіх світових агентств, як завжди з непереквітною безглуздістю і чортівнею. Вони знищили сподівання багатьох своїх людей,...

Захотілося Маланці побувати в Касабланці

середа, 14 лютий 2024, 23:29

З приводу нового роману. Цими днями в одній із друкарень Луцька готується до виходу в світ приголомшливий роман київського письменника Олександра Горобця «Монастирська праля». Сьогодні вранці написав я листа до редакції Волинської обласної газети «Воли...