"Дайте нам Саманту Пауер і ми переможемо Росію..." - Горобець

Як ви можете переконатися самі, милі пані й панове, буквально увесь світ нині переймається тим, хто ж стане наступним постпредом США у Раді Безпеки ООН, себто, послом цієї держави у надзвичайно важливій міжнародній структурі. Думаю, що ця посада стала настільки публічно помітною, значимою і відповідальною 2014 року, коли сталася злочинна агресія РФ проти України. Конфлікт насамперед вихлюпнувся на регулярні, іноді у терміновому порядку скликані, позачергові обговорення на публічному майданчику саме Ради Безпеки ООН.

З позиції нинішнього дня дуже добре видно, що перші особи США на чолі з тодішнім президентом Бараком Обамою вельми мляво реагували на вибрики Кремля з анексією нашого Криму, введенням своїх регулярних військ до нашого Східного Донбасу, сприймаючи за чисту монету банальні заяви російської сторони, буцімто «настамнєт». Єдина людина, котра не давала спуску агресорам, ліпила правду-матінку в очі всім, брехливому пустомелі московському послові В. Чуркіну в ООН, насамперед, це була постпред США в Раді Безпеки ООН САМАНТА ПАУЕР. З неймовірно великою повагою ставлюся до неї, до її старань, мужності, чесності. Саме тому й пишу ім’я та прізвища пані з великої літери. І буду це робити завжди і всюди.

Її блискучі і неперевершені виступи на засіданні Ради Безпеки ООН - зразок живої, яскравої, іскрометної публіцистики. Вона буквально цвяхи заколочувала в рашівські брехні і вивішувала їх, як жалюгідне посміховисько на весь світ. Можна сказати, що в той час, коли Барак Обама і його поплічники боялися підвищити голос щодо безпардонного бешкетування В. Путіна поза своїми кордонами і вчинення відвертих звірств щодо українців, яких вважав своїми «молодшими братами», бойова і напориста пані САМАНТА, загалом худорлява, маленька жіночка, з густим ластовинням на обличчі, буквально на льоту знищувала кремлівські пропагандистські "качки" щодо буцімто зародження фашизму в Україні, звірств українців у Донбасі.

Вірний ленінець, посол РФ у Раді Безпеки Віталій Чуркін, як вогню боявся її виступів. Можна сказати, що ця бойова пані, свого часу неперевершена професійна журналістка ряду найвпливовіших американських видань, практично самотужки тримала привселюдний, гласний фронт боротьби проти відвертого порушення Московією всіх юридичних канонів міжнародного права, котрий зводився ними до пропаганди культу сили над слабшими сусідами.
Саме тоді, світ переконався і побачив, яка значима роль однієї людини – посла у Раді Безпеки ООН, котра знає, що сказати під час публічних дебатів, вміє це зважено, дочасно подати.

Наступне керівництво США, як мені видається, високо оцінило роль САМАНТИ ПАУЕР і ось уже пів строку свого правління президент Дональд Трамп потратив на те, щоб підібрати достойну заміну маленькій жіночці з колишнього хмарочосу ООН в Нью-Йорку. Сподіваюся, ви чули, що нині глава Білого дому нарешті назвав уже четверту, чи п’яту, але буцімто останню кандидатуру на цей пост - пані посла США в Канаді Келлі Крафт. Дай Бог, щоб її затвердив сенат, і нехай їй везе у стараннях на службі США, в тому числі й у захисті інтересів України на міжнародній арені.

Ще 2014 року я зрозумів, яку велику роль грає на цьому перехресті людських інтересів особисто пані САМАНТА ПАУЕР, як політичний боєць на міжнародній арені. Якраз тоді я написав статтю, яка називалася «Де нам узяти українську Саманту Пауер?» Вона лягла в основу моєї нової книжки «Свічка на вітрі», котра вийшла у світ тоді ж – у жовтні 2014-го. (Згодом «Свічка на вітрі» удостоєна літературної премії Уласа Самчука за кращу публіцистику 2016 року).

Ще восени 2014 року я вирішив передати мою книжку зі статтею про неї, самій САМАНТІ ПАУЕР. Завдяки старанням Євгена Перебийноса, тодішнього керівника прес-служби Міністерства закордонних справ України, нині нашого посла в Чехії, мій подарунок потрапив до Ради Безпеки ООН у США, до рук пані САМАНТИ ПАУЕР. Аби не було додаткових запитань, поясню: в пакеті окрім книжки був переклад на англійську статті про посла США, а також гарна жовто-блакитна закладка для книжки. На добру
пам'ять. (Твір з названою вище статтею, друзі, можна почитати за такою електронною адресою - http://vinnychany.kiev.ua/!_ata/data/140.pdf).

Висновок до цієї публікації такий. І один буває воїн дорожчий за всі армії і полки. Цінуймо їх, навчаймося й самі такими цінними бути для своєї рідної держави. Якщо сказати по-іншому, то це вже словами одного читача, котрий написав у мені в листі, прочитавши книгу "Свічка на вітрі": "Дайте нам САМАНТУ ПАУЕР" і ми переможемо Кремль...

Олександр Горобець, письменник.

***
До речі, і по нині в Нью-Йорку, хмарочосом штаб-квартири ООН, гуляють легенди про те, як московський посол у Раді Безпеки ООН В. Чуркін плаксиво скаржився на те, що американка САМАНТА ПАУР привселюдно принижує його після офіційних засідань. "Она плєвалась на меня", - заявив навіть якось.

На фото момент так званої "закулісної демократії між США та РФ через Україну".